Читати книгу - "Таємниця зниклої Галі, Yana Letta"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Село поверталося до звичного життя.
Галя мирно жувала траву у своєму дворі, баба Марія намагалася оговтатися від усієї цієї історії, а Василь і Степан, бурмочучи щось собі під носа, вже копали її город у якості покарання.
Максим, Соломія, Тимко та Іван сиділи під великим дубом біля ставка.
Вони не говорили.
Вони просто мовчки дивилися на воду, усвідомлюючи, що це розслідування нарешті завершене.
Із ними був Бублик.
Кіт лежав на лавці, ліниво витягнувшись у довгу смужку.
Він ніби відпочивав, але його жовті очі були відкриті.
Він спостерігав.
Максим не витримав і сказав:
— Ви помітили?
Соломія повернула голову.
— Що саме?
— Що Бублик ніколи не виглядав здивованим.
Вона подивилася на кота.
Бублик ліниво потягнувся і примружився, але не заперечував.
Іван теж подивився на нього.
— Ти хочеш сказати… що він знав?
Максим зітхнув.
— Я хочу сказати, що він знав більше, ніж ми.
Тимко насупився.
— Але ж це кіт!
— І що?
— Ну… вони не можуть… знаєш, розуміти все.
Максим скептично підняв брови.
— Ага. А тепер скажи це ще раз, але згадай усі його витівки.
Тимко відкрив рот, але потім замислився.
Він згадав, як Бублик завжди з’являвся там, де щось відбувалося.
Як він завжди дивився в той бік, де треба було шукати підказки.
Як він не боявся злочинців.
І навіть тоді, коли його викрали, виглядав не наляканим, а… роздратованим.
Наче знав, що його все одно врятують.
Тимко повільно повернув голову до кота.
Бублик саме в цей момент широко позіхнув, показуючи свої гострі зуби.
Потім повільно подивився прямо на нього.
Його очі блищали.
— Добре, — пробурмотів Тимко. — Можливо, він трохи більше, ніж звичайний кіт.
Бублик моргнув.
Максим посміхнувся.
— Ти просто прийняв істину.
Соломія задумливо потерла підборіддя.
— Але якщо він справді щось знав… то чому мовчав?
Усі подивилися на кота.
Бублик сидів рівно, хвіст плавно рухався з боку в бік.
Він дивився прямо на них, уважно, ніби щось обдумував.
Потім він повільно підвівся, потягнувся, зіскочив із лавки…
І не поспішаючи пішов уздовж стежки, навіть не озираючись.
Іван підняв брови.
— І що це означає?
Максим посміхнувся.
— Це означає, що він залишиться загадкою.
— Завжди?
— Завжди.
Бублик зник за рогом хати.
А в дітей залишилося відчуття, що ця історія була лише початком.
Бо коли в селі є кіт, який знає більше, ніж говорить – це означає, що пригоди не закінчуються ніколи.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця зниклої Галі, Yana Letta», після закриття браузера.
