Читати книгу - "Між рядками наших сердець, Ліліт Вайсс"

Розділ 24: Рішення, що змінюють все

Листопад був на порозі, і з кожним днем холодніше ставало не тільки на вулиці, а й у душах Єви та Марка. Вони знали, що їхнє майбутнє змінюється, і не могли більше ігнорувати той факт, що їхнє життя незабаром буде зовсім іншим. Єва прийшла до висновку, що не можна більше відкладати розмови про майбутнє, особливо коли все стало таким невизначеним. І хоча вона дуже боялася зробити крок вперед, вона відчула, що час настав.

Одного вечора, коли вони сиділи разом в кафе, де часто проводили час, Єва вирішила заговорити. Вона вже давно відчувала, що їй потрібно висловити свої думки, але їй було складно, бо вона не знала, як Марк сприйме те, що вона збирається сказати.

"Марк," — почала вона, нервово перегортаючи чашку в руках, "ми повинні поговорити про нас. І про те, що буде після того, як ти поїдеш в інше місто."

Марк підняв погляд від телефону і подивився на неї, уважно спостерігаючи за її виразом обличчя. Йому теж не давала спокою ця думка.

"Я знаю, що це важко, Єво. Я теж не знаю, як все буде. Але давай спробуємо вирішити, що для нас важливо зараз."

Єва зробила глибокий вдих, а потім сказала: "Я думаю, що якщо ми хочемо зберегти наші стосунки, нам потрібно бути чесними один з одним. Я розумію, що ти хочеш розвиватися, і я підтримую твоє бажання вступити в університет. Але я боюся, що між нами виникне дистанція. Ти підеш, і я буду залишатися тут."

Марк замовк на кілька секунд, намагаючись осмислити її слова. Єва була права, і він відчував, як тяжко йому було розглядати можливість того, що їхні стосунки можуть не витримати випробування часом і відстанню.

"Я не хочу, щоб між нами була дистанція, Єво. Але ти також повинна зрозуміти, що я не можу відмовитись від своєї мрії. Я не знаю, що буде з нами, коли я поїду, але я хочу спробувати. Я хочу, щоб ми залишалися разом, навіть якщо це буде важко."

Єва почула ці слова, і хоча вони були дуже важкими для сприйняття, вона зрозуміла, що насправді це саме те, що вона хотіла почути. Вона не була готова втратити його, і хоча перспектива розлуки лякала її, вона розуміла, що їхні стосунки мають шанс на існування, якщо вони обоє готові боротися.

"Я теж не хочу тебе втратити, Марк," — сказала вона, знову зустрічаючи його погляд. "Ми повинні просто бути готові до всього. І, може, це не буде легко, але я готова пробувати. Я думаю, що все одно зможемо бути разом, навіть якщо це означатиме, що нам доведеться подолати всі труднощі."

Марк усміхнувся, і в його очах з’явилася рішучість. "Ти правду кажеш. Якщо ми будемо працювати над собою і намагатися бути відкритими один до одного, у нас є шанс."

Вони мовчки сиділи в кафе, дивлячись один на одного, розуміючи, що це не є простою розмовою. Це був момент, який змінював все. Вони більше не могли бути безтурботними підлітками, які просто закохуються один в одного. Їхні стосунки ставали серйознішими, дорослішими.

Через кілька днів, коли Марк залишився у себе вдома, Єва вийшла на прогулянку, аби переварити все, що відбулося. Вона відчувала, що її серце тяжіє від сум’яття, але водночас вона була готова йти вперед. Вона зрозуміла, що важливо не те, що може статися, а те, як вони будуть разом долати ці труднощі.

Їй стало зрозуміло, що навіть коли вони будуть далеко один від одного, це не означатиме, що їхня любов закінчиться. Вона знала, що Марк і вона будуть шукати способи підтримувати зв’язок і працювати над тим, щоб їхні стосунки залишалися сильними. Проблеми не зникнуть, але вони будуть разом, навіть якщо це буде через листи, дзвінки чи короткі зустрічі на вихідних.

Але все ще залишалося питання: як вони будуть жити після того, як їхні шляхи розійдуться? Це питання, яке вони мали вирішити в майбутньому, але зараз їм потрібно було бути чесними один з одним і з собою.

"Все буде добре," — прошепотіла Єва собі під носа, хоча в глибині душі розуміла, що майбутнє ще потребує свого часу, щоб все стало на свої місця.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍