Читати книгу - "Між рядками наших сердець, Ліліт Вайсс"

Розділ 25: Вибір, що змінює все

Зимова пора наближалася, і хоча сніг ще не випав, відчуття холоду в повітрі стало відчутним. Єва і Марк вирішили не відкладати розмови про своє майбутнє, бо вони знали, що важливі рішення вже на горизонті. Їхні стосунки стали глибшими, складнішими і серйознішими. Вони обидва відчували, що якщо не вирішать деякі питання зараз, їхні почуття можуть стати ще більш заплутаними.

У той день, коли Марк повернувся з університету, вони вирушили на прогулянку в улюблене місце — до старого парку, який був їхнім прихистком протягом усіх років їхнього знайомства. Тут вони могли розмовляти, не турбуючись про сторонніх, про шум навколишнього світу. Це місце стало для них своєрідним символом їхніх стосунків.

"Єво," — сказав Марк, коли вони сіли на лавку, що стояла під старим деревом, "ти знаєш, я багато думав про те, що ми робитимемо далі. Я не хочу, щоб через те, що я їду в інше місто, ми втратили зв'язок."

Єва тихо посміхнулася, глянувши на нього. Вона вже знала, що ці розмови будуть важкими. Вони обоє відчували, як змінюється їхнє життя, як кожен день наближає їх до нових випробувань. Але вона була готова.

"Я теж про це думала," — відповіла вона. "Марк, я не хочу тебе втратити. Але я розумію, що ти маєш своє життя, свої мрії, які потрібно здійснювати. І я теж маю свої."

Марк відчув, як йому важко приймати її слова. Він хотів бути з нею, але одночасно розумів, що відносини не повинні обмежувати їхнє особисте зростання. Вони не повинні бути прив'язаними до одного місця чи одного моменту.

"Я боюся, що ми розлучимося. Я не знаю, чи витримаємо ці зміни," — сказав він, дивлячись на її руки, що нервово тримали сумку.

Єва поклала свою руку на його, в тиші шукаючи підтримки. Вона не хотіла відповісти швидко, бо знала, що це питання важливе, і вона мусила відповісти від душі.

"Ми можемо змінюватися, можемо йти своїм шляхом, але це не означає, що ми забуваємо один одного," — сказала вона. "Ми повинні зрозуміти, що кожен з нас має свої мрії, і ці мрії можуть бути різними, але це не означає, що ми не можемо підтримувати один одного."

Марк задумався над її словами. Вона була права. Вони не повинні були жертвувати своїми планами заради стосунків, але при цьому не могли забути, чому вони були разом. Любов не обмежувалася лише присутністю поруч, вона була в серці, в підтримці, навіть якщо вони фізично будуть далеко.

"Я хочу тебе підтримувати, Єво," — сказав він, з ніжністю глянувши на неї. "І я хочу, щоб ти підтримувала мене. Незалежно від того, де ми будемо. Це має значення."

Її серце відчуло, як все напружене почало відступати. Вони не шукали легких шляхів, але вони були готові йти через труднощі разом.

"Ти маєш рацію," — сказала вона, усміхаючись. "Ми обидва маємо вибір, і цей вибір — бути разом, навіть якщо ми не будемо поруч кожен день. Я готова підтримати тебе в усьому, а ти готовий підтримати мене."

Марк нахилився до неї, і вони тихо поцілувалися, відчуваючи, що навіть у моменти сумнівів їхнє бажання бути разом не зникне.

"І, можливо, нам не потрібно знати, що буде через рік або два," — продовжила Єва. "Головне, що зараз ми вибираємо бути разом, незалежно від того, куди веде нас майбутнє."

Марк узяв її за руку, і вони сиділи мовчки ще кілька хвилин, поглядаючи на світанок, що починав забарвлювати небо рожевими відтінками. Вони знали, що їхній шлях буде складним, але з кожним новим рішенням їхня зв'язка ставала міцнішою.

Коли вони піднялися, щоб йти додому, Єва відчула, як серце б'ється швидше. Вона була готова до нових випробувань. Вона знала, що вибір, який вони зробили, не був легким, але це був їхній вибір. І саме цей вибір буде їхнім ключем до майбутнього.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍