Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

26 Аманда

Я ніяк не могла заспокоїтись, тому що зараз вирішувалась моя доля. Від хвилювання і напруги, мене почало трясти. Не знаю, скільки я так просиділа, бо кожна хвилина тяглася невимовно довго. Скільки вони ще збираються мене мучити, тримаючи у невідомості?

Двері в кімнату відчинились і Крістіан Дрейк, посміхнувшись, покликав мене на вечерю. 

Зрозумівши, що хлопці все ж вирішили дати мені шанс, я так зраділа, що кинулась обіймати Дрейка.

Сама не знаю, що на мене найшло і чому я так вчинила. Хлопець обійняв мене за талію. 

Від дверей почулось чиєсь обережне кахиканя. Від цього звуку мене, наче струмом вдарило. О, боги! Що я накоїла?! Що тепер про нас подумають? Дрейк точно мене за це приб'є.

Я відскочила від Крістіана і поглянула, кого там принесло. У нас на порозі стояв Калеб. Побачивши його, я трохи заспокоїлась.

- Ви, хлопці... Цей... Я не думав, що між вами такі стосунки... Але я вас не засуджую... У кожного свої уподобання... - Нерішуче почав говорити Калеб, шоковано витріщаючись на нас.

- Ти все не так зрозумів, Калебе. Ми не в таких стосунках... Ми звичайні хлопці. Такі ж, як ти і всі інші. Це просто така вправа для спини. Дуже допомагає, якщо після тренувань болить спина. Я саме вчив Дрейка, як її робити. Хоч виглядає це дивно, але дуже дієво, - почала вибріхуватись я.

Крістіан Дрейк не робив жодних спроб допомогти мені виправити цю дурну ситуацію.

Мені навіть здалося, що його все це веселило. От гад блондинистий.

- А... То он воно що. Вибачте, що подумав про вас всяке... До речі, у мене після вчорашнього тренування з Алексом, досі спина ниє. Покажи мені, будь ласка, цю вправу, Армане, - попросив Калеб. Який же він наївний та довірливий. Не знаю, як цей хлопець буде в світі жити.

Калеб підійшов до мене і міцно обійняв за талію.

- Я все правильно роблю? - Поцікавився він.

- Думаю, що так...- Шоковано відповіла я, обіймаючи його за плечі.

Це якесь божевілля. Хоч би зараз сюди ніхто не зайшов...

- Ей, ви двоє, припиніть негайно! - Втрутився Дрейк, відтягуючи мене від Калеба.

- Чому? Це ж лише вправа така...- промовив Калеб, здивовано дивлячись на мого сусіда по кімнаті.

- Через ваші вправи ми зараз вечерю пропустимо, - невдоволено промовив Крістіан Дрейк.

- Точно! Я геть забув про це. Ходімо швидше, бо запізнимось, - сказав Калеб і вискочив у коридор.

- Така вправа? Нічого дурнішого я ще в житті не чув, - сердито промовив Дрейк, зачинивши за хлопцем двері.

- Що змогла, те і вигадала. Треба було самому викручуватись, а не стояти стовбом і мовчати!

- Я був шокований і вражений до глибини душі тим, що ти на мене накинулась, - заявив цей йолоп.

- Я зробила так, тому що зраділа і мене переповняли емоції... Тому не вигадуй собі всякого.

- Краще зізнайся, що тебе тягне до мене так сильно, що ти не можеш стриматись. В цьому немає нічого дивного, бо я - ідеал.

- Йолоп! - Обурено гаркнула я і поспішила в їдальню.

Позаду мене почувся дзвінкий сміх. Весело йому! Бовдур! Одні дурниці в голові!

Я не знаю, як мені далі жити з цим  дурнем в одній кімнаті.

Підозрюю, що тепер мені спокою не буде. Хоча, якщо подумати, то його і  раніше не було, бо ці йолопи постійно щось вичворяли.    

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍