Читати книгу - "Вовче прокляття, Марія Власова"

Розділ 55. Мовчання

Дарина Люта

січень 2013 року

Її слова звучать логічно, вовку не потрібна клейонка. Але навіщо її вовчиці я? Навіщо було кидатись на мене? Вона ж намагалась мене роздерти на шматки, мало ребра мені не зламала! А тепер ще й звинувачує мене у всьому.

— Через мене? — повторила її невинну фразу. Потім знову і знову, поки не встала, відчуваючи, що мене вже нічого не утримує.

— Дар, ти чого? — здивовано кинула вона, а я схопила з полиці флакон парфумів і кинула в неї.

Вовчиця ухилилася, але я не вгамовувалася. Усі межі просто стерлись, чи то від нахабства сестри, наче це була остання капля в цьому божевіллі. Щось ще полетіло в сестру, слідом за духами, але також не потрапило в ціль.

— Ти мало не вбила мене! І так легко про це говориш? ТИ ЩО ЗОВСІМ З ГЛУЗДУ З'ЇХАЛА?!

— ЦЕ ТИ З ГЛУЗДУ З'ЇХАЛА!!! — закричала вона у відповідь, відходячи назад у кімнату. — Чого кидаєшся, дурепо?!

— Я тобі багато чого могла пробачити, багато чого, Руслана! Але цього не пробачу! Не звинувачуй мене в тому, у чому я не можу бути винна! Чуєш?! — погрозила їй вішалкою від одягу, наступаючи. – Я не заставляла кидати свого хлопця, гнатися за мною і намагатися мене ЗАГРИЗТИ!

— А ти нічого не наплутала, сестричко? Адже я сильніша, набагато сильніша за тебе! Не заривайся, вважаючи, що зараз прискаче твій білявий і врятує тебе! — вона розправила плечі, погрожуючи, але я занадто зла, щоб звертати на її слова увагу.

— Ну, давай! ДАВАЙ! Вдар мене знову! Ти вже раз мало не вбила мене, знову хочеш? — розкинула руки в сторони. — Так давай же, давай! Чи ти думаєш, що мені було смішно, коли ти гралася зі мною? Мені, по-твоєму, було смішно, зі зламаним ребром і вивихнутим плечем бігти від тебе? Та я спати після цього нормально не можу! А для тебе це просто… жарт?!

— От не треба мені тут заливати! З ним ти спиш нормально! А це означає, що тебе влаштовує те, як він із тобою чинить. Ти мазохістка, Дар! Визнай же, визнай! І перестань мені тут говорити про зламане життя! Це ти мені все життя поламала! Ти та твоя божевільна матінка! — крикнула вона, і я мимоволі помітила, як витягнулися її зіниці та потемніли вени на руках.

— Причому тут моя мати?! – уже тихіше спитала, але все ще не стримуючи емоції.

Сестра різко видихнула і відвернулася, та всього на мить. Вона так різко повернулась назад, що я відмахнулась від неї.

— Вона і дідусь разом зробили зі мною це! Вони навіть не думали про те, що буде зі мною. Усе що вони хотіли — уберегти бідну плаксу Дарину! Ще б пак, для діда ти була єдина вовчиця в посліді, його чортова гордість! Хто для нього була я? Всього лиш одна з «пустих» онучок… А я? Що отримала я від цього?! Вовчу іпостась, яку я не можу контролювати! Дід мертвий, мама твоя зовсім збожеволіла, але ти… Ти мені все життя будеш винна! Зрозуміла, сучко?! — проричала вона, находячись на грані.

Я розсміялася, голосно і награно, схопила її за руку і повернула до себе. Риси обличчя сестри спотворені трансформацією, темні волоски проступили майже по всьому тілу.

— Ти думаєш, я хотіла цього?! Хотіла, щоб ти зайняла моє місце на тому ритуалі?! Ти що, зовсім мізки собі відбила, сестричко? Та я б із задоволенням помінялася з тобою місцями! Ти навіть не уявляєш, як часто я мріяла бути на твоєму місці! А те, що створив дід і моя мама, зробило мені набагато гірше, ніж тобі! Ти навіть не уявляєш, як я хотіла бути з ним. Як хотіла, щоб нас пов'язував хоча б щось! Адже я кохала Юру, а не гралася з ним, як ти, через ущемлену гордість, — язик заплітався, не знаю, як я взагалі змогла вимовити те, що збиралася.

Після цього Руслана майже перетворилася, штовхнувши мене перед цим на підлогу. Вона зігнулася на карачки, при цьому її руки ніби неприродно витягнулися, а спина вигнулася. Мені здавалося, я чую, як хрустять її кістки. Освітлене волосся сестри раптом почало рости, а риси обличчя подовжуватися.

— Але ж я відступилася від нього, Руслана! Коли зрозуміла, що він мене ніколи не покохає. Зрозуміла, що у вас набагато більше спільного: ви однаково маніпулюєте людьми, та їх почуттями. Але ж ти навіть не подумала його любити, тільки виставляєш його як червону ганчірку! Мовляв: Дарина дивись, що в мене є, а в тебе немає! Та, як так можна?! Я ж не залізна! Скільки можна над мною знущатися?!

Вона перетворилася повністю, і я майже відразу впізнала її вовчу іпостась. Більша за Тасю, загривок білий, напевно, це волосся самої сестри. Сукня на ній порвалася і висіла клаптями. Вовчиця заричала на мене, і я зрозуміла, що час тікати. Але, оскільки ми обидві були п'яні, мене хитнуло не в бік дверей, а в бік кухні. Її теж занесло в кут, так що вона зірвала всі вішалки з одягом і заплуталася в них. Шлях до дверей був відрізаний, тож побігла на кухню і схопила з плити перше, що потрапило під руку — чавунну сковорідку. Як виявилося, якраз вчасно, оскільки варто було мені повернутися, вона вже була за спиною. Величезні зуби були так близько, що я з переляку замахнулася і приклала вовчицю по голові.

Величезне волохате тіло звалилося на диван, кілька разів завило і перетворилося на сестру. Руки тремтіли від напруження та гуділи після удару, а сковорідку я стискала так, що кісточки побіліли. Замерла коло неї, все чекаючи нападу, але сестра не рухалася. Зовсім не рухалась. Чомусь я навіть подумати не могла, що радянська чавунна сковорідка на таке здатна — зупинити величезну вовчицю з одного удару.

Сестра все не рухалася, а адреналін із такою швидкістю бив у скронях, що я почала стрімко тверезіти, і весь жах того, що відбувається, вдарив мені в голову. Підійшла до неї, легенько перевернула її з живота на спину. Збоку на обличчі сестриці красувалася величезна шишка, таких розмірів, що я не на жарт злякалася. По дурості я з чогось вирішила, що якщо вже Руся вовчиця, то нічого страшного трапитися не може, а тут на тобі — вона знепритомніла. Приклала долоню до її шиї, намагаючись намацати пульс, але його не було, чи то я надто незграбна. Власне серце калатало в вухах від переляку, та скільки б я її не трясла, вона не приходила до тями. Схопилася за телефон, збираючись зателефонувати до швидкої, але руки самі набрали зовсім інший номер.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍