Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Після того, як жінку забрали, Зерд відпустив учасників наради під приводом того, що Вартові мають обговорити справу, яка стосується тільки їх. Він привів мене до кімнати, де я зазвичай працювала з талісманом, посадив на ліжко і, щільно зачинивши двері, сів навпроти.
- За моїми підрахунками, Дан із загоном має бути за два дні шляху звідси. Я впевнений, що після розгрому погані на руднику він отримав звістку з форту і йде сюди з усією можливою швидкістю
Я затамувала подих.
- Подорож на Схід буде небезпечною, - продовжував Зерд, - і розумніше буде узгодити наші дії з Даном. Можливо, він...
На цьому слові мій співрозмовник зупинився, дивлячись на мене. Схоже, мої суперечливі почуття відбилися на обличчі.
- Нью? - повільно почав він, і в мене виникло відчуття, що я велика тендітна ваза, яку бояться розбити.
Ні, я зовсім була зніженою панянкою, але згадка про Дана позбавляла мене душевної рівноваги.
- Щоразу, коли згадується ім'я Дана, - так само обережно продовжив Зерд, - на твоєму обличчі з'являється тінь. Я щиро бажаю щастя і тобі, і йому, бо, на мій погляд, ви гарна пара.
Мабуть, тінь на моєму обличчі стала ще виразнішою. І це не дивно, бо всередині в мене все стиснулося.
Я вважала Зерда зовнішньо інтересним чоловіком. Високий, сильний, широкоплечий, з довгим чорним волоссям і блиском в очах, як на мене він виглядав привабливим. Але ніколи не помічала, щоб місцеві жінки стріляли очима в його бік, на відміну від Дана, який був оточений жіночою увагою, де б не з'являвся. Зерд тримався відсторонено, і я згадала, що ніколи не бачила, щоб він розмовляв із жінками, окрім мене й тих, хто займався господарськими справами у замку, наприклад, готував їжу.
Я ніколи не побоювалася домагань з його боку. Навіть тоді, коли доводилося засинати в нього на плечі, я інтуїтивно відчувала, що сер Вартовий не опуститься до подібного. А ось чого в мене були всі підстави боятися - це того, що Зерд оберігає і захищає мене, щоб у перший зручний момент передати з рук на руки Дану.
Добре пам'ятаю той момент, коли я побачила Зерда вперше. Ще зовсім слабкою, я вийшла на стіну замку, щоб зустріти загін Дана. Спочатку я стала свідком вражаючого поєдинку Дана з переродженим, який цілком поглинув мою увагу. Коли ж поєдинок закінчився, я помітила високого темноволосого чоловіка, якого раніше в загоні не бачила. Це був Вартовий Зерд. Він нахилився до Дана і щось сказав йому, кивнувши в мій бік, після чого Дан помчав до воріт замку, а його темноволосий супутник очолив загін, що взявся добивати погань. І ще я бачила, як його обличчя на мить потеплішало, коли він говорив із Даном.
Жодної хвилини я не сумнівалася, що Зерд бажає мені щастя. У цій ситуації було тільки одне "але". За всього мого невимовно шанобливого і ніжного ставлення до Дана, я сприймала його тільки як брата і ніяк інакше. Схоже, ніхто про це не здогадувався, але будь-яка згадка про романтичні почуття Дана викликала в мене напад паніки. Дан ще посилив це, коли прилюдно оголосив мене своєю жінкою. Я потрапила у безвихідне становище. Якби цього не сталося, у мене, можливо, залишалися шанси пояснити йому свої почуття так, щоб він мене зрозумів, і ми не стали ворогами.
На мій погляд, його поведінка була продиктована чоловічими амбіціями. Вони казали йому, що він знайшов свою кохану, і - який збіг - дівчину теж обрано Вартовою. Становище ускладнювало те, що я була зобов'язана йому життям, і для мого порятунку він здійснив справжній героїчний вчинок, ризикуючи собою. Втім, і Зерду я теж була зобов'язана...
Мої думки повернулися до Дана. Якщо віч-на-віч у мене залишалася хоч якась можливість йому все пояснити, то як порозумітися з усіма жителями замку, які бачили мене не інакше, як майбутньою графинею Мальрок, до того ж у найближчому майбутньому. Я навіть уявити не могла, як я зможу розчарувати цих людей. Ні, я не зможу цього зробити.
У дитинстві я була єдиною дитиною, і зовсім не красунею, тож мені доводилося самій постояти за себе, зокрема й у сутичках із хлопцями. Потай я мріяла про старшого брата. У тому, минулому житті цій мрії не судилося збутися, але в цьому вона збулася. Принаймні, мені так здавалося, коли з'явився Дан і взяв на себе питання виживання. Я відчула себе під захистом і раділа цьому, тією мірою, якою цей світ узагалі дозволяв мені радіти. Доти, доки Дан не оголосив своїй новопридбаній команді з колишніх рабів, що я його жінка. Це стало для мене відром холодної води.
Я розуміла, чому він так зробив - у той момент не було іншого вибору - але навіть не припускала, чим це обернеться, коли ми опинимося в замку. Людей настільки захопила ідея про те, що леді Вартова стане правителькою Міжгір'я, що я не посміла б навіть заїкнутися про зворотне. Вони втомилися від нескінченних сутичок із ворогом і вбачали в мені додатковий захист і безпеку для себе. Я просто не могла їх розчарувати, тому почувалася в пастці, з якої немає виходу. Мені було простіше зустрітися з усіма небезпеками Сходу, ніж пояснювати їм причину моєї відмови зійти на подружнє ложе з правителем Міжгір'я.
Поки всередині вирував увесь цей вир почуттів, Зерд мовчки дивився на мене. Хай їй грець, його інтуїції. А втім, може це й на краще. Якби він не розпочав цю розмову, я зустрілася б із Даном і його загоном, і всі шляхи для відступу були б відрізані. Зерд так само мовчки вивчав моє обличчя, потім встав і вийшов, наказавши принести напій із заспокійливою травою, і більше нас не турбувати.
Коли напій принесли, він мовчки подав мені чашку і знову сів навпроти. Я посовалася, влаштовуючись зручніше, і стала відсьорбувати напій із чашки, пам'ятаючи принцип "хто починає, той програє". Тільки із Зердом мені було не змагатися в психологічних іграх. Добре йому, адже його ніхто не примушує укладати шлюб, та ще й у такій ситуації. І час його не квапить, а я сиджу, як на голках, бо загін Дана може з'явитися будь-якої хвилини.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Талісман обраної, Ася Чирокбей», після закриття браузера.