Читати книгу - "Ніжна дівчинка мільйонера, Кіті Лав"

14.1 Райський відпочинок та пропозиція

Відпочинок з Олегом був схожий на казку. Ми летіли вдвох, тримаючись за руки, обговорюючи плани на відпустку, і я не могла повірити, що це відбувається зі мною.

Коли ми прибули, мене зачарувало це місце – теплий океан, білий пісок, розкішний готель із величезними вікнами, крізь які відкривався фантастичний краєвид.

Першого ж дня ми пішли купатися. Вода була теплою, лагідною, вона огортала нас, ніби запрошувала залишитися тут назавжди. Олег підхопив мене на руки і закрутив у воді, сміючись, а я скрикнула від несподіванки.

— Ти щаслива? — запитав він, коли ми вийшли на берег, краплі води стікали його засмаглим тілом.

Я дивилася на нього і відчувала, що не можу бути щасливішою.

— Дуже, — відповіла я, ставши навшпиньки, щоб вкрасти в нього поцілунок.

Увечері ми вирушили на вечерю до дорогого ресторану. Свічки на столі, м’яке світло, келихи з вином — усе здавалося таким ідеальним. Я дивилася на Олега і ловила себе на думці, що кохаю його навіть більше, ніж могла собі уявити.

— За нас, — сказав він, стикаючись зі мною келихом.

— За нас, — тихо повторила я.

А потім була ніч. Ніч, у якій ми належали тільки одне одному. У розкішному номері, де лише місячне світло проникало крізь прозорі штори, Олег цілував мене так пристрасно, що я забувала, де ми. Його дотики спопеляли, змушували тремтіти від бажання.

— Я така щаслива, — прошепотіла я, затуляючи очі долонею, бо не могла стримати усмішки.

Я лежала на широкому ліжку, загорнувшись у м'яку ковдру, і відчувала, як тіло приємно гудить після гарячої, пристрасної ночі з Олегом. Він обіймав мене, водив пальцями по моїй спині, інколи ніжно цілував у волосся.

Олег тихо засміявся, притискаючи мене ближче.

— Це добре, бо я збираюся робити тебе щасливою щодня.

Я підняла голову, щоб подивитися в його очі.

— Обіцяєш?

Він поглянув на мене серйозно, потім перевернувся і вклав мене під себе.

— Обіцяю, — сказав, перш ніж запечатати цю обіцянку довгим поцілунком.

Я зітхнула, дивлячись на стелю, і ледве стримала посмішку.

— Мені так добре тут, що я навіть не хочу їхати додому, — сказала тихо, притискаючись до Олега.

Він погладив мене по спині, проводячи пальцями легкі кола.

— Можемо залишитися ще на кілька днів, якщо хочеш, — запропонував він, нахиляючись і цілуючи мене в плече.

Я засміялася, але потім замислилася.

— А що як залишитися назавжди? Просто жити тут, біля океану, прокидатися в такому розкішному місці кожного дня?

Олег підвівся на лікті і подивився на мене з цікавістю.

— А робота? А наш Макс?

Я усміхнулася, уявляючи, як пухнастий клубочок бігає по білосніжному піску.

— Макс був би в захваті!

Олег засміявся і легко ляснув мене по стегну.

— Ти мрійниця, кохана. Але знаєш що? Я зроблю все, щоб ти почувалася так добре і вдома.

Я м’яко торкнулася його щоки.

— Головне, щоб ти був поруч. Тоді будь-де буде добре.

Він не відповів, лише нахилився і поцілував мене дуже ніжно.

 Раптом у двері номера постукали. Олег підвівся швидко, ніби чекав цього.

— Це наша вечеря, — сказав він і, накинувши халат, пішов відчиняти.

Я потягнулася на ліжку, задоволено усміхаючись. Наш відпочинок був ідеальним: теплий океан, романтичні прогулянки і довгі ночі пристрасті.

Почувся тихий діалог Олега з працівником готелю, шелест пакетів і приглушене "дякую". Через хвилину він повернувся до мене з тацею, заставленою їжею.

— Голодна? — запитав, ставлячи все на столик біля балкона.

Я засміялася.

— Після всього, що було? Авжеж!

Олег усміхнувся, відкорковуючи пляшку вина.

— Тоді запрошую тебе на найромантичнішу вечерю нашого відпочинку.

Я підвелась, накинула легкий халатик і, підійшовши до нього, ніжно обійняла за шию.

— Кожна наша вечеря — особлива, бо я з тобою.

Він глянув на мене з любов’ю, а потім підняв келих.

— За нас, кохана.

Я торкнулася келихом його келиха.

Я смакувала вечерю, зголоднівши після шаленого сексу. Олег сидів навпроти, з хитрою усмішкою спостерігаючи за мною.

Коли я взяла виделкою шматочок десерту, мій погляд раптово зачепився за щось блискуче. На верхівці тістечка, немов дорогоцінний трофей, лежав золотий перстень із діамантом.

Я завмерла, моє серце підстрибнуло, а подих перехопило. Я підняла очі на Олега — він уже не усміхався грайливо, а серйозно й ніжно дивився на мене.

— Настю, — він узяв мене за руку, обережно дістаючи перстень і стискаючи його між пальцями. — Я не уявляю свого життя без тебе. Хочу, щоб ти завжди була поруч. Виходь за мене.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍