Читати книгу - "Нова Надія Життя, Немеш Іван"

Розділ 18

 

Еліс зосередилася, її погляд був прикований до загадкового світу за розломом. Планета виглядала непривітною, але щось у її формі, у розташуванні хмар і структури поверхні здавалося… знайомим.

— Що це за місце? — її голос залишався холодним і рівним, попри те, що всередині наростала напруга.

Тіні не відповіли відразу. Простір знову злегка здригнувся, немов сам Всесвіт готувався до неминучої зміни.

— Ти маєш побачити це сама…

Еліс проаналізувала простір навколо. Координати місця, яке вони відкрили, не збігалися з жодною відомою їй зірковою картою. Це означало одне: або вони показували їй зовсім інший сектор галактики, або це місце було приховане в спотворенні реальності.

Варіантів було небагато.

Залишитися і не ризикувати—але тоді вона втратить можливість дізнатися правду.

Йти вперед—але це означало ступити в невідоме, можливо, в пастку.

Її місія — знайти новий дім для людства. Чи могла вона дозволити собі не скористатися шансом?

Еліс перевела корабель у режим підвищеної бойової готовності, тримаючи щити активними.

— Якщо це пастка, ви пошкодуєте, що вплутали мене в це, — сказала вона, перш ніж активувати тягові двигуни.

Корабель почав рухатися до розлому.

Спершу нічого не змінилося. Потім—різкий ривок. Немов хтось схопив її судно і потягнув уперед. Сигнали на панелях почали збиватися. Сенсори відмовили.

І на мить…

Абсолютна темрява.

Тиша.

Вакуум навколо став зловісно порожнім, а потім—різкий спалах.

Еліс вирвалася на інший бік.

Перед нею висіла планета, величезна і похмура. Але найстрашніше було не це.

Навколо неї, немов стародавні вартові, стояли колосальні, темні структури.

Штучні.

Її серце стислося.

Вона знала, що це означало.

Це був слід цивілізації.

Або її руїн.

Вона вдивлялася в монітори, намагаючись усвідомити масштаб того, що бачила.

Темні структури навколо планети нагадували гігантські уламки, але їхня форма була надто впорядкованою. Вони зависли в космосі, немов частини колись цілісного механізму. Деякі з них оберталися, відкидаючи довгі тіні на поверхню планети.

— Це… станції? Чи уламки мегаструктур?

Вона запустила глибоке сканування. Дані почали надходити хвилями, розкриваючи більше деталей.

Матеріал: невідомий композит, значно міцніший за будь-які людські сплави.

Енергетичні сліди: залишкова активність. Можливо, частина структури все ще функціонує.

Вік: понад 100 000 років.

Це була не просто цивілізація. Це була цивілізація, що зникла.

Або… майже зникла?

Еліс придивилася уважніше. Один з уламків мав дивну геометрію—його поверхня була гладкою, а не пошкодженою. Немов він не постраждав від катастрофи, що знищила решту.

Вона звузила сканування на цій структурі.

І тоді отримала сигнал.

Короткий, слабкий, але чіткий.

Серце забилося швидше.

— Хтось тут є.

Або щось.

Її пальці застигли над панеллю управління. Відкрити зв’язок?

Тінь була тут, десь у темряві цього простору. Вона могла спостерігати, чекати. Але якщо хтось залишився серед цих руїн… можливо, він знає відповіді.

Еліс вдихнула, приймаючи рішення.

— Центр невідомої структури, відповідайте. Ви отримуєте цей сигнал?

Секунди мовчання.

І тоді…

Тихий, майже шепітний голос проник у комунікаційний канал.

— Ти запізнилася.

Вона відчула, як по спині пробіг холод.

— Що ти маєш на увазі? — голос Еліс був спокійним, але пальці міцно стискали панель керування.

Сигнал залишався нестабільним. Шум, перешкоди, немов голос пробивався крізь віки, крізь загублену історію.

— Вони вже тут. Вони завжди тут…

Тінь.

Еліс швидко перевірила системи корабля—жодних ознак атаки чи сторонніх проникнень. Але внутрішнє відчуття підказувало їй, що це ще нічого не означає.

— Хто ти? Що тут сталося?

Тиша.

Еліс запустила додатковий алгоритм очищення сигналу, намагаючись виловити більше деталей. Нарешті голос повернувся, але звучав… інакше.

— Не залишайся тут. Вони… дивляться.

Еліс стиснула зуби.

— Хто “вони”? Тінь? Це вони знищили вашу цивілізацію?

Гучний розряд статичної енергії пройшов через канал зв’язку. Монітори замерехтіли. На секунду Еліс подумала, що контакт втрачено, але потім сигнал прорізався крізь шум.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍