Читати книгу - "Між рядками наших сердець, Ліліт Вайсс"

Розділ 26: Перехрестя

Зимовий вечір наближався до свого апогею. У парку, де вони провели стільки незабутніх моментів, повітря було наповнене прохолодним вітерцем, а дерева покривалися тонким шаром снігу. Єва і Марк стояли поруч, дивлячись на ялинку, прикрашену святковими вогнями, але в їхніх серцях було зовсім не святкове настрій. Вони стояли на перехресті своїх життів, і це перехрестя було важким.

Марк не міг перестати думати про те, як їхні стосунки змінюються, і він відчував, як це тягне за собою нові переживання. Він думав про майбутнє: як поїде до іншого міста, як буде важко бути далеко від Єви. Але разом з тим він відчував, що, незважаючи на всі ці труднощі, їхнє кохання може витримати ці випробування. Зі змінами він бачив нові можливості.

Єва теж не могла позбутися думок про те, що її чекає. Вона обирала своє майбутнє, але одне залишалося незмінним: Марк. Вона не могла уявити своє життя без нього, і, навіть незважаючи на всі труднощі, які їх чекали, вона відчувала, що це не час для розставання.

"Марк…" — Єва почала, коли вони наближалися до лавки в парку. "Я думаю, ми повинні вирішити, що робити далі."

Марк повернувся до неї, і в його очах було видно, що він відчуває те саме. Вони обоє знали, що їм не можна просто уникати цих розмов. Час йшов, і необхідно було розібратися в тому, що буде далі.

"Я знаю, Єво. Я теж розумію, що нам треба поговорити. Ми не можемо продовжувати думати, що все буде так, як раніше. Це не буде так, і ми повинні це прийняти."

Єва зітхнула і поклала руку на його. "Я знаю, що ми обидва маємо свої мрії, і ти їдеш в інше місто. Але я також хочу, щоб ми зберегли нашу близькість, навіть якщо між нами буде відстань."

Марк подумав, перш ніж відповісти. Йому було складно, але він знав, що має бути чесним.

"Я теж хочу, щоб ми залишалися близькими, навіть коли ти будеш тут, а я — там. Але я думаю, ми повинні поставити перед собою мету — не просто підтримувати зв’язок, а й зрозуміти, що буде далі."

Єва дивилася на нього, відчуваючи, як її серце б'ється швидше. Вона знала, що вони говорять не просто про стосунки, а про те, як виглядатиме їхнє майбутнє.

"Що ти маєш на увазі?" — запитала вона, нахиляючись до нього.

"Можливо, нам варто визначити для себе, чого ми хочемо на наступні кілька років. Я маю на увазі, що, можливо, наші стосунки можуть бути іншими, ніж ми уявляли. Ти будеш тут, я буду там. Але ми повинні зрозуміти, чи можемо ми дійсно бути разом, навіть якщо відстань буде такою великою."

Єва задумалась. Вона не хотіла думати про відстань, про те, що вони можуть розійтися через пару місяців або років. Але разом з тим вона розуміла, що це справді важливе питання.

"Марк, я знаю, що буде складно. І я не хочу обіцяти, що все буде ідеально. Але я вірю, що якщо ми будемо працювати над нашими стосунками, то ми можемо залишитися разом. Просто нам потрібно зрозуміти, як бути разом, навіть коли нас розділяє відстань."

Марк дивився на неї, і в його очах відображалася та сама рішучість. Вони обидва знали, що любов потребує зусиль і відданості. Але навіть коли відстань буде між ними, вони повинні залишитися підтримкою один для одного.

"Ми повинні бути чесними щодо своїх почуттів," — сказав Марк. "І якщо буде важко, ми будемо говорити про це. Якщо буде потрібно, ми будемо шукати способи бути разом, навіть якщо це не завжди легко."

Єва усміхнулася, відчуваючи полегшення. Вони зробили перший крок до розуміння того, що їхнє майбутнє не буде таким, як вони планували, але це не означало, що воно буде менш значущим.

"Я готова до цього, Марк," — сказала вона тихо, дивлячись на нього. "Готова йти через труднощі, готова приймати всі зміни, які чекають нас."

Марк з усмішкою взяв її за руку і поглянув на небо, яке почало темніти. "Я теж готовий. І ми будемо це робити разом."

Ця ніч була якнайкращим початком нового етапу їхнього життя. Вони не знали, що чекає попереду, але одне було ясне: вони обидва були готові працювати над тим, щоб залишитися разом, незалежно від того, що принесуть майбутні дні.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍