Читати книгу - "Відпустити й жити, Айсі Дора"

∞18∞

БОГДАН

Розганяю авто до максимально допустимої швидкості. Боюсь, що Оля передумає. Ось зараз у салоні авто на неї зійде меланхолія чи тривога, вона щось пригадає зі свого таємничого минулого, чи неправильно подумає — і закриється від мене. А я хочу зберегти цей момент пристрасті між нами. Ту магію, що з’явилась на нашому побаченні на даху.

Тримаю Олю за руку, час від часу кидаючи на неї погляд. Вона загадково посміхається, ніби розгадала всі мої думки.

Дорогою зупиняюсь біля міні-маркета, ніби-то за вином і фруктами, щоб продовжити наш пікнік. Насправді ж це привід. Бо я з собою не маю презервативів і не впевнений, що вони є в квартирі Олі. Чому я не можу прямо підняти цю тему й заїхати в аптеку? Не знаю. Хвилююсь так, ніби вона в мене перша.

До презервативів, фруктів і вина додаю в кошик ще молоко — вона його п’є до кави — і цукерки, такі ж, які бачив у неї вдома. Ще беру яйця й бекон. Якщо все пройде добре і мене залишать до ранку — почастую її своїм фірмовим омлетом. А може, вона мене? Хтиві думки й образи, які виникли від невинного слова.

Це абзац. Перебір. Треба заспокоїтись. Але я не можу.

Усе надто неочікувано. І надто бажано. І страшно зробити щось не так.

Повертаюсь в авто. Знову дивлюсь на неї. Ось зараз вона ніяково відведе очі й скаже, що передумала.
Оля зустрічає мене спокійним поглядом.

— Усе взяв?

Вона що, здогадалась, за чим конкретно я заїжджав? Так чи ні?

— Так, — відповідаю на питання.

Ми під’їжджаємо до її дому. Я вичікувально дивлюсь на неї. Чи скаже щось?

— Ходімо?

Вона теж нервує. І хоч приховує емоції гірше за мене, все ж сміливості має більше.

Виходжу з авто, обходжу й відчиняю Олі двері, допомагаючи вийти. Не відпускаю її знов холодну руку. Іду попереду неї, хоча насправді веде нас саме вона.

Ми не кидаємось одне на одного в передпокої. Не зриваємо одяг дорогою до спальні. Натомість чинно знімаємо взуття й верхній одяг. Заносимо покупки на кухню. Поки я їх викладаю, Оля дістає бокали. Я мию фрукти — вона ріже. Я відкорковую вино й розливаю в бокали — вона сервірує стіл. Усе мовчки. Без слів.

П’ємо вино й дивимось одне на одного. До біса фрукти — ми ж обидвоє знаємо, що буде далі. Ми обидвоє цього хочемо.

Відставляю свій бокал і протягую руку за її. Вона піддається. Забираю бокал і беру її вільну руку, притягую ближче до себе. Цілую. Пристрасно. Пожадливо.

Хочу її, але не тут.

— Пішли у спальню.

І знову — ніби попереду я, а відчуття, що веде вона.

У неї маленька спальня. Ліжко, шафа й туалетний столик. Нічого зайвого. В тьмяному світлі бра не можу оцінити кольорову гаму кімнати, та це й не важливо. Концентруюсь на ній.

Вкладаю Олю на ліжко, з диким поспіхом знімаючи її светр і джинси. Роздягаю її, як різдвяний подарунок — швидко й різко.

Так не можна. Пригальмуй. Не поспішай.

Вмовляю себе, та це так важко.

Кілька митей любуюсь її напівоголеним тілом — і тоді кидаюсь на неї з усією пристрастю. Цілую, погладжую, стискаю. Усюди, куди можу дотягнутись. Вона стогне піді мною й вигинається. Їй добре?

Треба сповільнитись, спитати, як вона хоче, але рука вже пірнає в її трусики. Так волого. І це остаточно зносить мій самоконтроль. В останню хвилину згадую про захист. Добре, що поклав у кишеню джинсів.

Торкаюсь до неї ще раз, перевіряю готовність — і плавно входжу.

Оля здавлено схлипує й обхоплює мене ногами.

Яка ж вона піддатлива. Гаряча. Пристрасна. Не уявляв, що з нею може бути так.

Мої думки й емоції грають зі мною злий жарт. Я перезбуджений. Не встигаю уповільнити темп чи зробити паузу, переключитись на неї. Я кінчаю першим, знаючи, що вона ще далека від фінішу.

Мені б допомогти їй. Попестити. Але Оля цілує мене й відсторонюється.

Знаходить халат, щось белькоче про душ і розгублено йде.

Я дезорієнтований. Не розумію, в чому справа. Почуваюсь покинутим.

Я її розчарував? Не виправдав очікувань? Я й справді був не на висоті. Поспішив. Усе відбулось якось змазано. Занадто швидко. Я не вдовольнив її. Осоромився.

Пропонував дівчині секс без зобов’язань, як той герой-коханець, а на ділі виявився не вмілим коханцем. Мені й до цього їй було нічого запропонувати, а тепер — і поготів.

Що робити далі? Одягнутись і піти? Як тепер дивитись їй в очі?

Мені зараз хочеться саме цього — вдягнутись і тихо піти. Викурити кілька цигарок і випити чарку коньяку. У себе вдома.
 

Богдан почуває себе вразливим зараз, а що відбувається з Олею дізнаємось в наступному розділі. Вже завтра.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍