Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

Аж тут загукали всі: Геть такого, бо негідний він жити на землі!...

23 І як вони кричали, і одяг скидали, і кидали порох у повітря,

24 то звелів тисяцький у фортецю його відвести і бичуванням його допитати, щоб довідатися, з якої причини на нього вони так кричали.

25 І як його розтягли для бичування, то Павло сказав сотникові, що стояв: Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й не засудженого?

26 Як сотник це почув, то підійшов до тисяцького і сказав : Що думаєш робити? Цей чоловік римлянин!

27 Підійшов тоді тисяцький та й запитав його: Скажи мені, чи ти римлянин? А він відповів: Так.

28 Відповів на те тисяцький: За великі гроші громадянство це я набув... А Павло відповів: А я з ним і народився!

29 І відступили негайно від нього оті, що бажали допитувати його. І злякався тисяцький, довідавшись, що той римлянин і що він зв'язав був його.

30 А другого дня, бажаючи довідатися правди, у чому юдеї його звинувачують, він звільнив його та звелів, щоб зібралися старші священики та весь синедріон. І він вивів Павла та поставив його перед ними.

Апостоли 23

1 І подивився Павло на той синедріон та й промовив: Брати, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням!

2 Але першосвященик Ананій звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по вустах.

3 Тоді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіна побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, наказуєш бити мене проти Закону?

4 А присутні сказали: То ти Божому першосвященикові лихословиш?

5 І промовив Павло: Не знав я, брати, що то першосвященик. Бо написано: На старших люду твого не лихослов.

6 І Павло, роздивившись, що серед них частина саддукеї, а частина фарисеї, сказав до синедріону: Брати, я фарисей, і син фарисея. За сподівання на воскресіння мертвих мене судять!

7 Як же він це промовив, колотнеча зчинилася між саддукеями та фарисеями, і розділилася юрба.

8 Саддукеї бо стверджують, що нема воскресіння, ані ангела, ані духа, фарисеї ж це визнають.

9 І галас великий зчинився. А деякі книжники з фарисейської групи почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми не знаходимо нічого лихого! А що, як до нього промовляв дух чи ангел.

10 А коли колотнеча велика зчинилася, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його від них і відвести в фортецю.

11 А наступної ночі став Пан наш перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як у Єрусалимі про мене ти свідчив, так треба тобі свідчити і в Римі!

12 А коли настав день, то дехто з юдеїв зібралися, та поклялися, що ні їсти, ні пити не будуть, аж доки Павла не вб'ють!

13 А тих, що поклялися, було більше сорока.

14 І вони підійшли до старших священиків та старшин і сказали: Ми поклялися нічого не їсти, аж поки вб'ємо Павла!

15 Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби бажаєте ви докладніше дізнатися про нього. А перше ніж він наблизиться, ми будемо готові вбити його...

16 Як почув син сестри Павлової про цю змову, то прибув і ввійшов у фортецю, і Павла повідомив.

17 Павло ж відразу покликав одного з сотників, та й сказав: Цього юнака проведи до тисяцького, бо він має йому щось сказати.

18 Той взяв його та й провів до тисяцького та сказав: Павло в'язень покликав мене і просив привести до тебе цього юнака, що має тобі щось сказати.

19 І взяв тисяцький того за руку, і вбік відвів, і запитав: Що ти маєш для мене?

20 А той розповів: Юдеї змовилися, просити тебе, щоб ти завтра до синедріону Павла припровадив, ніби бажають вони докладніше дізнатися про нього.

21 Отож, не послухай їх, бо чигають на нього більше сорока душ, що поклялися ні їсти, ні пити, аж доки його не вб'ють... І тепер он готові вони та чекають твого розпорядження.

22 Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши йому не розповідати нікому, про що той йому розповів.

23 І він покликав двох із сотників і наказав: Приготуйте на третю годину ночі дві сотні вояків, сімдесят кіннотників та дві сотні стрільців, щоб іти до Кесарії.

24 Приготуйте також коней і Павла посадіть, і здоровим його проведіть до намісника Фелікса.

25 І листа написав він такого:

26 Клавдій Лісій намісникові високоповажному Феліксові вітання!

27 Довідавшись, що чоловік, якого юдеї схопили були та мали вбити, римлянин, я прийшов з вояками і врятував.

28 І бажаючи довідатися про причину, через яку його звинувачують, привів його до їхнього синедріону.

29 Я знайшов, що його звинувачують в речах стосовно їхнього Закону, і що провини не має він жодної, вартої смерті або ланцюгів.

30 Як донесли ж мені про ту змову, що юдеї вчинили на чоловіка цього, я зараз до тебе його відіслав, наказавши також позивальникам, щоб перед тобою сказали, що мають на нього. Будь здоровий!

31 Отож вояки, як наказано їм, забрали Павла і вночі припровадили в Антипатриду.

32 А другого дня, полишивши кіннотників, щоб ішли з ним, у фортецю вони повернулися.

33 А ті прибули в Кесарію, і листа передавши намісникові, поставили також Павла перед ним.

34 Намісник листа прочитав і запитав, з якого він краю. А довідавшись, що з Кілікії, промовив:

35 Я тебе вислухаю, як прийдуть твої позивальники. І звелів стерегти його в Іродовому преторії.

Апостоли 24

1 А по п'яти днях прибув першосвященик Ананій з якимись старшинами, та з промовцем Тертилом, що перед намісником скаржилися на Павла.

2 Коли ж він був покликаний, то Тертил звинувачувати почав, промовляючи: Через тебе великий мир маємо ми, і для народу цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою,

3 це ми завжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, високоповажний наш Феліксе!

4 Та щоб довго тебе не турбувати, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас з ласки своєї.

5 Ми переконалися, що цей чоловік то зараза, і що він колотнечу спричиняє між усіма юдеями в цілому світі, і що він провідник назорейської єресі.

6 Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопили були, і судити мали за нашим законом.

7 Але тисяцький Лісій прибув і силою забрав його з наших рук,

8 а його позивальникам звелів іти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатися про все, у чому його ми звинувачуємо.

9 Юдеї також прилучилися до того звинувачення.

10 І як намісник дав знака йому промовляти, то Павло відповів: Я знаю, що від років багатьох ти суддя для народу цього, тому буду охоче боронитися.

11 Ти можеш довідатися, що нема більше дванадцяти днів, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися.

12 І вони ані в храмі, ані в синагогах, ані в місті мене не бачили, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в народі здіймав.

13 І не можуть вони довести тобі того, у чому тепер звинувачують мене.

14 Але признаюся тобі, що на шляху цьому, який звуть вони єрессю, я Богові батьків служу так, що вірю всьому, що в Законі й у пророків написане.

15 І маю сподівання я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресіння праведних і неправедних.

16 І я пильную того, щоб завжди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.

17 По багатьох роках я прибув, щоб зробити моєму народові милість та принести пожертву.

18 Ось при цьому знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з натовпом чи з колотнечею.

19 Їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.

20 Або самі ці хай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,

21 крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи серед них: За воскресіння мертвих приймаю від вас суд сьогодні!

22 Але Фелікс, дуже добре шлях цей знаючи, відклав справу, сказавши: Розсуджу вашу справу, коли тисяцький Лісій прибуде.

23 І він сотникові наказав стерегти Павла, але не забороняти нікому з близьких його, щоб служили йому.

24 А по декількох днях прийшов Фелікс із жінкою своєю Друзіллою, що була юдейка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.

25 І як розповідав він про праведність, і про стриманість, та про майбутній суд, то Фелікса страх огорнув і він відповів: Тепер іди собі, у визначений час покличу тебе!

26 Сподівався він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його викликав і розмову з ним вів.

27 Як минуло ж два роки, то Фелікс отримав наступника, Порція Феста. А бажаючи догодити юдеям, залишив Павла у в'язниці.

Апостоли 25

1 А коли прибув Фест до свого намісництва, то він по трьох днях відбув з Кесарії до Єрусалиму.

2 І поскаржилися йому на Павла старші священики та головні з юдеїв, і благали його,

3 ніби ласки просили для нього, щоб до Єрусалиму його припровадив, змовившись, щоб смерть заподіяти йому по дорозі.

4 А Фест відповів, що Павла стережуть у Кесарії і він сам незабаром туди прибуде.

5 Отже, сказав він, хто спроможний з вас, хай ті вирушають разом зі мною, і коли є неправда яка в чоловікові цьому, хай доведуть її.

6 І пробувши в них вісім чи десять днів, він повернувся до Кесарії. А другого дня він засів на місці судді, і звелів, щоб привели Павла.

7 Як його ж привели, то стали навколо юдеї, що прийшли з Єрусалиму, і закидали Павлу багато тяжких звинувачень, що їх не могли довести,

8 бо Павло боронився: Я не провинився ні в чому ані проти Закону юдейського, ані проти храму, ані проти кесаря.

9 Тоді Фест, що бажав догодити юдеям, промовив Павлові у відповідь: Чи ти бажаєш до Єрусалиму піти, і там суд прийняти від мене про це?

10 Та Павло відповів: Я стою перед судом кесаревим, де належить мені суд прийняти. Юдеїв нічим я не скривдив, як і ти дуже добре те знаєш.

11 Бо коли допустився я кривди, або гідне смерті вчинив що, то не відмовляюся вмерти. Як нема ж нічого того, у чому вони звинувачують мене, то не може ніхто мене видати їм. Відкликаюся до кесаря!

12 Тоді Фест, порадившись, відповідь дав: Ти відкликався до кесаря, до кесаря й підеш!

13 Через декілька днів, цар Агріппа й Верніка приїхали до Кесарії, щоб Феста вітати.

14 А що там багато днів вони пробули, то Фест виклав справу Павлову цареві й промовив: Є один чоловік, залишений Феліксом в'язень,

15 на якого, як в Єрусалимі я був, старші священики й старшини юдейські принесли скаргу, домагаючись суду над ним.

16 Я їм відповів, що римляни не мають звичаю людину якусь видавати на страту, поки звинувачуваний перед собою не матиме позивальників, і не буде йому дано можливості для захисту від закидів.

17 І як зійшлися вони тут, то я без зволікання, сів наступного звелів привести цього чоловіка.

18 І позивальники стали навколо нього, проте не надали вини жодного доказу, на який я сподівався.

19 Та мали вони проти нього якісь суперечки про власне своє марновірство, і про якогось Ісуса померлого, про якого Павло стверджував, що живий він.

20 І я був непевний у цьому змаганні й запитав, чи не бажає піти він до Єрусалиму, і там суд прийняти про це?

21 Через те ж, що Павло заявив, щоб залишений був він на кесарів розсуд, я звелів охороняти його, аж поки його не відправлю до кесаря.

22 А Агріппа промовив до Феста: Хотів би і я цього чоловіка послухати! І той призначив на завтра послухати його.

23 А наступного дня Агріппа й Верніка прийшли з превеликою пишнотою, і в залу судову ввійшли разом з тисяцькими та поважними людьми міста.