Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

А коли хто не має Христового духа, той не його.

10 А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.

11 А коли живе в вас дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, то той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через свого духа, що живе в вас.

12 Тому-то, брати, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом.

13 Бо коли живете за тілом, то маєте померти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.

14 Бо всі, хто водиться духом Божим, вони сини Божі.

15 Бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви духа синівства, що через нього кличемо: Авва, Батьку!

16 Сам цей дух свідчить разом з духом нашим, що ми діти Божі.

17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом з ним ми терпимо, щоб разом з ним і прославитися.

18 Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.

19 Бо створіння нетерпляче очікуює на виявлення синів Божих,

20 бо створіння підкорилося марноті не добровільно, а через того, хто підкорив його сподіваючись,

21 що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

22 Бо знаємо, що все створіння разом зітхає й разом мучиться аж досі.

23 Але не тільки воно, а й ми самі, маючи зачаток духа, і ми самі в собі зітхаємо, очікуючи синівства, відкупу нашого тіла.

24 Сподіваючись бо ми врятувалися. Сподівання ж видиме, не є сподівання, бо хто що бачить, чому б того й сподівався?

25 А коли сподіваємося, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.

26 Так само ж і дух допомагає нам у наших немочах, бо ми не знаємо, про що маємо молитися, як належить, але сам дух клопочеться за нас невимовними зітханнями.

27 А той, хто досліджує серця, знає, яка думка духа, бо з волі Божої клопочеться за святих.

28 І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний його постановою, все допомагає на добре.

29 Бо кого він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первістком поміж багатьма братами.

30 А кого він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив.

31 Що ж скажемо на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?

32 Той же, хто Сина свого не пошкодував, а видав його за всіх нас, як же не дав би він нам з ним і всього?

33 Хто оскаржувати буде Божих обранців? Бог є той, що виправдує.

34 Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є той, що помер, надто й воскрес, він праворуч Бога і він клопочеться за нас.

35 Хто нас відлучить від любові Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи брак одягу, чи небезпека, чи меч?

36 Як написано: За тебе нас весь день умертвляють, нас вважають за овець, приречених на заріз.

37 Але в цьому всьому ми перемагаємо тим, хто нас полюбив.

38 Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,

39 ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Панові нашому!

До римлян 9

1 Кажу правду в Христі, не обдурюю, як свідчить мені моє сумління через духа святого,

2 що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

3 Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом.

4 Вони ізраїльтяни, що їм належить синівство і слава, і заповіти, і законодавство, і служіння, і обітниці,

5 що їхні й батьки і від них же тілом Христос, що він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

6 Не так, щоб слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

7 і не всі діти Авраамові, хто нащадки його, але: В Ісакові буде нащадок тобі.

8 Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за нащадків.

9 А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

10 І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа батька нашого Ісака,

11 бо коли вони ще не народилися і нічого доброго чи лихого не вчинили, щоб залишилася постанова Божа у виборі

12 не від вчинків, а від того, хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

13 як і написано: Полюбив я Якова, а Ісава зненавидів.

14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

15 Бо він каже Мойсеєві: Помилую, кого бажаю помилувати і змилосерджуся, над ким бажаю змилосердитися.

16 Отож, не залежить це ні від того, хто бажає, ні від того, хто біжить, а від Бога, що милує.

17 Бо Писання каже фараонові: Власне на те я поставив тебе, щоб на тобі показати свою силу і щоб звіщалося по всій землі ім'я моє.

18 Отож, кого бажає, він милує і кому бажає, дає впертість.

19 А ти скажеш мені: Чого ж іще він докоряє, бо хто може противитися волі його?

20 Отже, хто ти, людино, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння творцеві: Пощо ти зробив мене так?

21 Чи гончар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність свою, стримував з великим терпінням посудини гніву, що готові були на загибель,

23 і щоб виявити багатство слави своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від інших народів.

25 Як і в Осії він каже: Назву своїм народом не людей моїх і не улюблену улюбленою,

26 і на місці, де сказано їм: Ви не мій народ, там названі будуть названі синами Бога живого!

27 А Ісая каже про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки залишок врятується,

28 бо Господь не забариться виконати свій вирок на землі!

29 І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам нащадків, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

30 Що ж скажемо? Що народи, які не шукали праведності, досягли праведності, тієї праведності, що від віри,

31 а Ізраїль, що шукав закон праведності, не досяг мети.

32 Чому? Бо шукали закону не з віри, але якби із вчинків. Вони бо спіткнулися об камінь спотикання,

33 як написано: Ось я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю випробування, а хто вірить у нього, не осоромиться!

До римлян 10

1 Брати, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на порятунок.

2 Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом.

3 Вони бо, не розуміючи праведності Божої і силкуючись поставити власну праведність, не підкорилися праведності Божій.

4 Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірить.

5 Мойсей бо пише про праведність від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити.

6 А про праведність, що від віри, каже так: Не кажи в своєму серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа,

7 або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа.

8 Але що каже ще? Близько тебе слово, у вустах твоїх і в серці твоєму, цебто слово віри, що його проповідуємо.

9 Бо коли ти вустами своїми визнаватимеш Ісуса за Пана і будеш вірити в своєму серці, що Бог воскресив його з мертвих, то врятуєшся,

10 бо серцем віримо для праведності, а вустами сповідуємо для порятунку.

11 Каже бо Писання: Кожен, хто вірить в нього, не буде осоромлений.

12 Бо нема різниці між юдеєм та греком, бо той самий Пан для всіх, щедрий для всіх, хто кличе його.

13 Бо кожен, хто покличе Господнє ім'я, буде врятований.

14 Але як покличуть того, в кого не повірили? А як повірять у того, що про нього не чули? А як почують без проповідника?

15 І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра.

16 Але не всі послухали доброї звістки. Бо Ісая каже: Господе, хто повірив тому, що почув був від нас?

17 Тож віра від слухання, а слухання через слово Христове.

18 Та кажу: Чи не чули вони? Отож: По всій землі їхній голос пішов і їхні слова в кінці світу!

19 Але кажу: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей каже: Я викличу заздрість у вас не народом, роздратую вас нерозумним народом.

20 А Ісая сміливо каже: Знайшли мене ті, хто мене не шукав, відкрився я тим, хто не запитував про мене!

21 А про Ізраїля каже: Я руки свої весь день простягав до людей неслухняних і суперечливих!

До римлян 11

1 Отож я запитую: Чи ж Бог відкинув народ свій? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із нащадків Авраамових, Веніяминового плем'я.

2 Не відкинув Бог народ свій, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що каже Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

3 Господе, вони вбили пророків твоїх, твої жертовники зруйнували і лишився я сам та шукають і моєї душі.

4 Та що каже йому Божа відповідь: Я для себе залишив сім тисяч, що перед Ваалом колін не схилили.

5 Також і теперішнього часу маємо залишок за вибором благодаті.

6 А коли за благодаттю, то не з вчинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з вчинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

7 Що ж? Чого Ізраїль шукав, того не отримав, та отримали вибрані, а решта зачерствіли,

8 як написано: Бог дав їм духа засипання, щоб очі не бачили і вуха не чули, аж до сьогоднішнього дня.

9 А Давид каже: Хай станеться стіл їхній їм за сітку і за пастку, на випробування та на відплату,

10 хай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

11 Тож питаю: Чи ж спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду порятунок інших, щоб викликати заздрість у них.

12 А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє впокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

13 Кажу бо я вам, поганським народам: Через те, що я апостол ваш, я хвалю свою службу,

14 може як викличу заздрість у своїх за тілом і врятую декого з них.

15 Коли ж їх відторгнення, то примирення світу, то що їх прийняття, як не життя з мертвих?

16 А коли святий первісток, то й тісто святе, а коли святий корінь, то й гілки святі.

17 Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дике оливне дерево, прищепився між них і став разом з ними живитися від оливного кореня,

18 то не вихваляйся перед гілками, а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, а корінь тебе.

19 Отже скажеш: Гілки відломилися, щоб я прищепився.

20 Добре. Вони відломилися невірством, а ти тримаєшся вірою.