— Не говоріть про мене так, наче мене тут немає! – брякнув Кай, поки Кирило взяв його під руку і потягнув в машину.
— Так що з ним таке насправді? Валер'янки вовчої наївся чи що? – красномовно вирішила і далі ігнорувати блондина.
— Не займай собі голову цим, — кинув брат нарешті відійшовши від мене, коли Кая все ж посадили в машину. – Поїхали!
Запропонувати мене підвезти, або хоча б просто спитати, як у мене справи ніхто не догадався. Тож прийшлось використовувати цю неочікувану зустріч з братом, хоч з якимось сенсом.
— Матері подзвони, вона хотіла з тобою поговорити, завтра в обід тато збирався до неї.
— Ага, — почулось тільки щось невтямне, після чого машина поїхала так же стрімко, як і приїхала. Залишивши мене тільки гадати, що там у перевертнів знову відбувається.
{
touchstart', function (e) {
Reader.stars.sendRating(e.target.value);
});
});
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовче прокляття, Марія Власова», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Вовче прокляття, Марія Власова» жанру - Міське фентезі 🌆🌟🔮:
