Читати книгу - "Сірано де Бержерак"

Відомо їй, що є на світі Сірано!

Ле Бре

Віднині будеш ти спокійний, як годиться?

Сірано

(в нестямі)

О! Викрешу я всі у грудях блискавиці, На ціле військо я ладен піднять свій лук! Я маю десять серць, я сотню маю рук! Геть карликів смішних!

(Кричить:)

Я велетнів жадаю!

З деякого часу в глибині сцепи заворушились тіні акторів та актрис, чути шептання: починається репетиція. Музики знов сідають на свої місця.

Голос

(зі сцени)

Тс! Репетиція!

Сірано

(сміється)

 Пробачте! Замовкаю!

Іде до виходу. У головпі двері входять Кіжі, Брісайль, кілька офіцерів, підтримуючи зовсім п’яного Ліпьєра.

Кіжі

Мій Сірано!

Сірано

Що там?

Кіжі

П’яний, як темна ніч, Твій друг…

Сірано

(пізнаючи)

А, це Ліньєр! Тобі важливу річ Сказати має він…

Брісайль

Не може ночувати Він дома…

Сірано

То ж чому?

Ліньєр

(ледве орудуючи язиком, показує зовсім зім’яту записку)

Ось… подивися… брате… Цей лист… Сто чоловік у засідці Сидить… За пісню, що я склав, хотять мене убить… Сто чоловік… Еге… Найняв їх пан багатий… Дозволь цю ніч мені… у тебе ночувати…

Сірано

Сто, кажеш? Ночувать у себе будеш ти!

Ліньєр

(злякано)

Але…

Сірано

(страшним голосом)

В дорогу! Марш!

(Показуючи на ліхтаря, що похитуючи держить воротар, цікаво дослухаючись до розмови.)

Бери ліхтар, світи!

Ліньєр хапає ліхтар.

Клянусь, що сам тобі я постелю сьогодні!

(До офіцерів.)

Ви назирці ідіть, як свідки благородні.

Кіжі

Сто чоловік, зміркуй!

Сірано