Читати книгу - "Брама"

А це можна зробити, лише змінивши щось усередині. Те, що я роблю з інфор­мацією, задовольняє виключно твою допитливість, а також може бути причиною намагань вести на сеансах інтелектуальні бесіди замість терапії…

— Твоя взяла, Зіґфріде, — перебиваю я.

— Добре. Але те, як ти поводишся з цим, впливає на твої почуття та дії в тих чи тих ситуаціях, іноді вдалі, деколи — ні. Робе, дбай за свої думки, а не за мої.

Я захоплено вигукую:

— Поза сумнівом, ти до біса розумний робот, Зіґфріде!

Він відповідає:

— Таке враження, ніби насправді ти кажеш: «Ненавиджу твоє бісове єство, Зіґфріде!»

Я жодного разу такого не чув від нього, і це бентежить мене. А потім пригадую, що сам не раз казав йому достоту таке.

Це правда. Я дійсно ненавиджу його єство.

Він намагається допомогти мені, і за це я ненавиджу його ще дужче. Я думаю про солоденьку звабливу Соню, про те, як вона радо виконує усі мої забаганки (ну майже усі). Дуже хочу образити Зіґфріда.

Розділ 12

Якось уранці я повернувся назад до кімнати і почув, що п’єзофон тихенько дзижчав, як голодний комар у далекому кутку. Гупнувши по коду повідомлення, я прочитав, що помічник директора відділу кадрів викликав мене до свого кабінету о десятій ранку. Ну, вже було пізніше. Я проводив більшість свого часу і більшість ночей у Клари. Її ліжко було набагато зручнішим, аніж моє. Тому я й прочитав повідомлення близько одинадцятої і моє запізнення до відділу кадрів Корпорації не поліпшило настрій помічника директора.

Це була дуже огрядна жінка, яку звали Емма Фозер. Вона не прийняла мої виправдання і негайно почала зі звинувачень:

— Ви закінчили курси сімнадцять днів тому і відтоді нічого не робите.

— Чекаю на підходящий рейс, — відповів я.

— Як довго збираєтеся чекати? Вашого оплаченого подушного податку вистачить іще на три дні. І що далі?

— Ну, — сказав я майже правдиво, — Я сам хотів до вас зайти. Хотів би знайти роботу тут, на Брамі.

— Пшо! (Ніколи не чув такого, але саме так це й звучало.) Тобто ви прибули до Брами, щоб чистити каналізацію?

ЗВІТ ПРО РЕЙС

Корабель 3-31, рейс 08D27. Екіпаж: К. Пітрін, Н. Ґінза, Д. Кребб

Час у дорозі — 19 днів 4 год. Місцезнаходження — не визначене, недалеко (21 світлових років) від Дзети Тельця.

Короткий опис: «Увійшли у трансполярну орбіту планети з радіусом, який становить 0,88 % земного радіуса на відстані 0,4 астрономічних одиниць [5] . Планета має три виявлені маленькі супутники. Логічна схема комп’ютера припускає існування шести інших планет. Первинна K7.

Посадку завершено. Очевидно, на планеті зараз тепла пора року. На горах немає снігових шапок, а сучасна берегова лінія не здається занадто старою. Сліди населення та розумного життя відсутні.

Дрібнорастрове сканування виявило на орбіті станцію гічі для зустрічі. Ми наблизилися до неї. Станція має непошкоджений вигляд. Під час спроби відчинити її станція вибухнула. Н. Ґінза при цьому загинув. Корабель був пошкоджений і ми повернулись. Д. Кребб помер по дорозі. Не вдалося вберегти жодних артефактів. Зразки органіки з планети знищено через пошкодження корабля».

Я був певен, що це блеф, оскільки тут не так багато каналізацій: для них не вистачає гравітації.

— Такий рейс може з’явитися будь-якого дня.

— Звичайно, Робе. Знаєте, такі як ви, мене непокоять. Ви розумієте, яку важливу роль тут відіграє праця?

— Гадаю, що так.

— Перед нами — Усесвіт, який нам конче слід дослідити і дещо взяти додому! Брама — це єдиний спосіб туди дістатись. А людина на кшталт вас, котра все життя працювала на планктонних фермах…

— Не на фермах, а на харчових шахтах у Вайомінгу.

— Неважливо! Ви мусите розуміти, що людство доконечно потребує того, що ми можемо йому дати. Нові технології. Нові джерела енергії. Їжа! Нові світи, де ми зможемо жити.

Жінка похитала головою й почала ритись у класифікаторі на столі. Емма здавалася сердитою і стурбованою. Я припустив, що вона перевіряла, скількох нероб та