Читати книгу - "«І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко"

13 глава «Об’явлення…» починається так: «13 І я бачив звірину, що виходила з моря, яка мала десять рогів та сім голів…» А закінчується: «…18 Тут мудрість! Хто має розум, нехай порахує число звірини, бо воно число людське. А число її — шістсот шістдесят шість.» Затим починається чотирнадцята глава.

Ця — 13-а гл. складається з двох підрозділів, а саме: «Антихрист і його пророк: Семиголова звірина звела світ» та «Друга звірина помагає зводити світ.»

Ось складові номера ленінського наказу: 13, 666, /2. Число 13 означає смерть, 666 — від антихриста Леніна (адже наказ він видав), коса риска і цифра 2 — те, що буде ще й друга звірина, яка виконуватиме той самий наказ.

Що це: випадковий збіг чисел у наказі?

Такі збіги випадковими не бувають.

Якщо порядок чисел цього наказу є послідовним продовженням порядку чисел попередніх наказів вождя революції, а числа наступних його наказів витікають із числа цього наказу, як буває в будь-якій канцелярії, то такий збіг планувався Вищою Силою і Ленін про те знати не міг. Якщо ж номер для цього наказу вигадав сам Ленін, то він був свідомий своєї місії і означив її відповідним чином. А саме: смерть (13) православному світові від антихриста (666). Щоправда, як він міг передбачити, що буде ще й друга звірина?

Та може бути ще й таке: Ленін добре знав «Об’явлення св. Ів. Богослова» (адже в школах у ті часи викладали «Закон Божий») і використав числа 13-ої глави для кодування номера наказу.

За роки свого царювання Ленін ініціював чотири кампанії проти Православної Церкви. Перша — листопад 1917 року — 1919 рік: закриття монастирів храмів, реквізиція їхнього майна. Друга — 1919–1920 роки: відкриття святих мощей, позбавлення духовенства політичних прав. Третя — починаючи з кінця 1920 року: розкол Православної Церкви, її руйнування зсередини. І четверта — з початку 1922 року: пограбування чи, як казав Ленін, «очищення» усіх церков і розстріл максимального числа православних священиків. Вождь планував за кожного повішеного «попа» платити по 100 тисяч рублів, при чому спровокувати акцію так, щоб підозра впала на бандитів — «зелених».

32. Варто згадати ще одну ознаку звірини — п’ятикутну зірку. Обернена вгору двома гострими кутами, вона є символом людського чаклунства і в такому положенні визнається кожним окультистом як знак «Лівої Руки» та застосовується в церемоніальній магії. За стародавнім повір’ям, армії рабів, що трудилися на спорудженні єгипетських пірамід, носили нашиті на одязі п’ятикутні зірки, а інженери («комсостав») — шестикутні. За масонською міфологією, п’ятикутна зірка є символом раба, а шестикутна — посвяченого, архітектора подій. У принципі немає різниці між побудовою піраміди чи комуністичного суспільства, як немає різниці між рабами, що працювали на «стройках вєка» — єгипетських чи радянських. Щоправда, зірки носили й генерали, але в тому суспільстві нижчий чин був рабом вищого, і так аж до генералісімуса. Але й той був рабом усієї звірини і вчення змія — марксизму.

33. І сам Маркс, і голови майбутньої звірини були розумними. А як відомо, особа, що володіє розумом сильним і діяльним, залишає в просторах астрального світу могутні форми, чи ембріони психічних думок. За сприятливих умов ці форми думок, що являють собою земну карму безтілесної душі, можуть входити в контакт з утіленою душею, себто земною людиною, і впливати на неї на рівні підсвідомості. Впливи такі можуть бути направлені як на добро, так і на зло, як на творення, так і на руйнування, як на високу духовність, так і на деструкцію людської моралі. Найчастіше той, хто має такий вплив, навіть сам того не відає. Та все ж ім’я йому — медіум. Поза всяким сумнівом, найсильнішим із темних медіумів був Маркс, якому вдалося посіяти свої ідеї в свідомість багатьох, але найголовніше — знайти медіумічних «ретрансляторів» ідей, які послідовно, упродовж десятиліть, звуком, писаним словом та через думоформи астрального виміру вводили в оману чи не половину людства.

Досі мало хто усвідомлює справжню причину нищення Сталіним і Гітлером інтелігенції. Це робилося не тільки (і не стільки) тому, що в освічених людях диктатори бачили можливих опонентів своїх ідей. Здебільшого інтелігенція сприйняла новий радянський лад хоча б тому, що знала і бачила гріхи старого. Але з часом у її свідомості виникало дедалі більше запитань: що ж воно діється? Затим наставало бажання розібратись, а вже по тому йшли думоформи в астральний вимір, руйнуючи там павутиння думок темних медіумів. За логікою банального диктатора, з приходом його до влади досить вигубити лише екстремістичну частину інтелігенції і на суспільство вже буде накинуто вуздечку. Справа в тому, що не всякий, хто найбільше «кричить», найбільше і впливає на свідомість. Може бути тиха людина з чітким мисленням і сильними позитивними медіумічними здібностями, думоформи якої завдадуть астральному полю темних збитків більше, ніж тисяча галасунів. Ось і спробуй виявити таку людину… Тому, щоб не було помилки, винищували всіх, надто тих, хто етнічно не належав до нації, на яку ставив диктатор. Так, до 20-ліття «Великого Жовтня» з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в Карелії між містами Медвежь’єгорськом і Повенцем енкаведисти стратили пострілами в потилицю тисяча сто одинадцять інтелектуалів, поміж яких кілька сот діячів української культури: М. Зеров, Л. Курбас, В. Підмогильний, В. Поліщук, І. Кириленко і багато інших, доробок яких входить у золотий фонд літературних і культурних надбань. Всього ж тоді (з 27.10 по 4.10) було розстріляно дев’ять тисяч осіб.

Щоб за такий короткий час розстріляти стільки людей, треба було мати добре відлагоджену технологію вбивства. Людині зачитували вирок, змушували розписатись навпроти свого прізвища в «журналі»… Знайдено і журнал, і доповідну капітана Матвєєва, виконавця вироків (власноручно він розстріляв тисячу сто одинадцять чоловік).

Це тільки один із багатьох прикладів.

До речі, у фашистській Німеччині масові розстріли також присвячували до дат.

34.1889 року поміж земних мешканців з’явилася ще одна істота на ім’я Адольф Шикельгрубер, і хоч вона не мала прямого відношення до звірини, але це був фрагмент того ж самого змійового