Читати книгу - "«І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко"

воїнства. За головного ідеолога для себе він обрав Ніцше, який, до речі, 1880 р., в 36 літ захворів психічним розладом і за період від 36-ти до 56-ти (року смерті) 11 років просидів у психлікарні.

Не зайве нагадати, що Ленін шанував творчість Ніцше, а з учителем і духовним батьком Гітлера бароном фон Ленцем зустрічався в Швейцарії.

У зв’язку з появою в матеріальному світі Гітлера звертає на себе увагу ще один цикл (крім уже згаданого в 25 920 років), чотири періоди якого із семи уже минули в людському циклі життя, — це Юга. Він почався 18 лютого 3102 р. до народження Христа і тривав 5000 років. Отож 1898 року (5000–3102 = 1898) завершився перший цикл перших п’ятитисячоліть, який почався з великим циклом Калі Юги. Цикли ці пов’язані зі становленням рас. Теперішнє людство перебуває в П’ятій Корінній Расі. І хоч ідеться не стільки про колір шкіри чи антропологічні особливості, як про цивілізацію взагалі, впадає в око те, що хлопчик, котрий народився за дев’ять років до зміни п’ятитисячного циклу, ставши дорослим, підняв прапор саме нацизму і расизму. Він також володів могутнім медіумічним впливом на свій народ.

Саме на час зміни цього циклу припадає також спалах всесвітнього расизму. Зокрема: громадянська війна 1861–1865 рр. в США, яка відома як війна між Північчю й Півднем, расизм Португалії, Франції, Нідерландів, що мали колонії на інших континентах. До речі, символом Калі Юги є згадана вище перекинута п’ятиконечна зірка.

Найжахливіші люди двох тисячоліть нової ери народилися в роки з «коренем» 18 (1818, 1870, 1879, 1889). Щоправда, у цьому ж дев’ятнадцятому столітті прийшло чимало і світлих геніїв людства, але жоден з них не мав такого впливу на перебіг подій і доль народів, як ті, ознакою яких було число звірини.

ГОЛОВА ЗВІРИНИ, ЯКІЙ СУДИЛОСЯ СТАТИ ЦАРЕМ

1. Прадід Сталіна Заза Джугашвілі був кріпаком і навіть брав участь у одному селянському повстанні у Закавказзі. Пізніше він переїхав із сім’єю до Тифліса, де й помер. Його син Вано, дід Сталіна, успадкувавши господарство батька, вирощував виноград і займався виноробством. Тут і народився у нього син Віссаріон, якого прозвали Бєсо. По смерті батька Віссаріон кинув важку селянську працю і влаштувався на шкіряну фабрику в Тифлісі. Ставши шевцем, він скоро переїхав у маленьке містечко Горі, де й одружився з Катериною Геладзе, яка також походила з родини кріпаків.

Перший син Вісаріона й Катерини Михайло не прожив і року, другий — Георгій також помер у малолітстві.

Смерть (віспа) підкрадалася й до Йосипа, але пощадила, тільки залишила на обличчі свої руді знаки. Згодом ті ознаки «батька народів» художникам і фотографам доведеться ретельно замальовувати, водночас вони збільшуватимуть йому на сантиметр-другий чоло, а жовтуватим з гіпнотичним полиском очам надаватимуть батьківської доброти.

Катерина Джугашвілі — працьовита, побожна жінка, яка рано овдовіла, мріяла щоб син став священиком і все для цього робила. Восьми років від роду Йосипа прийняли до Горійського духовного училища, яке він закінчив на відмінно. У свідоцтві про закінчення училища стоять тільки дві четвірки — з грецької мови та арифметики.

Успішне закінчення училища привело Йосипа в Тифліську духовну семінарію, де він опинився вже без суворої опіки матері. Проте навчався добре, попри те, що йому, який майже не знав російської, довелося вивчати водночас і цю мову. Мабуть, брак материного впливу привів Йосипа в сумнівні гуртки, які на той час ширилися по всій імперії. Його виключили з останнього курсу семінарії не за погане навчання, а за погану поведінку.

Три ознаки мав Сталін на тілі — два пальці на ногах, що зрослися, глибокі руді віспини на лиці і сухорукість, яка була не надто виражена, але повільно прогресувала. У віці 11 років він потрапив під фаетон і йому було пошкоджено ліву руку. Цей гандж, як і зрощені пальці, він приховував усе життя. Через це не купався в морі, і навіть не вмів плавати.

Весь свій вік він прожив під вигаданими прізвищем і датою народження. З Джугашвілі, який народився 6 грудня (хрещений 17 грудня) 1878 р. (ця дата значиться в метричній книзі Горійської Успенської церкви), він став Сталіним, який народився 21 грудня 1879 р.

Йому було замінено «код», який дається людині при народженні і завдяки якому Вища Сила впливає на поведінку — веде по житті.

2. Обличчя невиразне, побите віспою, волосся руде, густе, носить вуса, ходить перевальцем, весь час посмоктує люльку. Фізичними вправами не займається. Вечори проводить у компанії свого Політбюро за пиятикою та їжею. Любить вино «кахетинське».

Завжди спокійний, добре володіє собою. Надзвичайно потайний і обережний, та водночас і нерішучий. Іноді не знає, як бути і йде за подіями. Природна хитрість і здоровий глузд допомагають йому віднайти оптимальний вихід із складної ситуації. Наприклад, він уважно стежить за суперечками між членами Політбюро, а тоді, коли сформується думка більшості, бере слово і кількома короткими фразами пропонує (ніби від себе) затвердити те, до чого схилялася більшість. І виходить, що попри примітивність вислову, все, що він пропонує, схвалюється. Прийде час і він підніме келих і виголосить тост за великий російський народ, тобто за більшість. Звісно, не від надмірної любові до цього народу. Його мрією було виголосити колись тост за світову більшість…

Начисто позбавлений почуття гумору. Навіть добродушний жарт, дотеп сприймає, як кпин, образу.

Не обтяжений жодним із принципів. Сьогодні може запропонувати те, що вчора гаряче засуджував.

Оратор з нього кепський, говорить з трудом добираючи слова. Малокультурний, ніколи нічого не читає і нічим, крім влади, не цікавиться. Наука і наукові методи для нього недосяжні. Жодних праць не пише, а те, що називають його творами, — це промови й виступи з різних нагод. Їхнім стенограмам секретарі надають вигляду статей. У хвилини роздумів нерідко згадує біблійні тексти, використовуючи їх, як метафору чи афоризм.

Живе просто — жодного потягу до роскоші. Носить костюм напіввійськового крою, чоботи, шинель. Мешкає в маленькій, просто