Читати книгу - "Розлучення. Ти не отримаєш дочку, Ольга Вісмут"

Й одразу обсмикую себе.

Зоя тужливо поглядає на двері.

— Все, зайчику, час купатися, — відволікаю її.

Смс від Назара приходить глибокої ночі. Доводиться зробити зусилля над собою, щоб не подивитися. Було б щось важливе, він би напевно зателефонував.

А так, мабуть, провів вихідний з Анжелою. Ну й нехай, мене його особисте життя більше не повинно хвилювати.

Але це легше сказати, ніж зробити. Усе всередині стискається від образи та розчарування. Не так просто викреслити з пам’яті близьку людину. Не так просто забути все, що нас пов’язує. Особливо почуття.

Прокрутившись пів ночі, схоплююся о шостій ранку. Швидко збираюся, готую сніданок, поки донька спить. Зустрічаю няньку. Пошепки віддаю останні інструкції й спускаюся на вулицю.

Незважаючи на безсонну ніч, усміхаюся. Серце схвильовано б’ється.

Не знаю, що буде далі, але нова сторінка мого життя починається просто зараз.