Читати книгу - "Попіл і Світло, Кіра Найт"

Глава 19. Зв’язок з шайнаре

Рексар

Ми з хлопцями вже летіли в Ріо, коли я почув повідомлення від Кіри у голові. Не знаю, скільки спроб зв’язатися я зробив, але прийшлося пити ліки від голови. Відповіді я не дочекався. 

Розіславши хлопців за всіма адресами, де бачили Кіру, я з Джаредом відправився до квартири її хахаля, з яким вона танцювала у подобі феніксу на карнавалі. 

Чорт, треба було одразу за нею приїхати, коли вона зв’язалася зі мною.. Нічого, знайдем її і наступна зупинка буде “Оздоровчо - виховний комплекс Йенардин”. Полікуємо малу, поставимо мізки на місце, а далі по ситуації. 

Дочекавшись темряви, ми вскрили двері і увійшли до квартири. А тут гарненько. Я принюхався і пройшов до спальні, де більш за все відчувався запах Кіри, а Джаред залишився в холі, розглядаючи артефакти на стінах. 

— Гей, тут купа її речей! - крикнув я другу. - Все спорядження, одяг.. ефесів нема. 

— Вона їх не знімає. - відповів підійшовший Джаред. 

— Тягни все в машину. Закинемо у глайдер. - насуплено відповів я, після чого різко випростався. 

Щось тихе.. зовсім майже непомітне.. 

За мить скло у вікнах розбилося і на нас налетіли пять найманців у повному бойовому спорядженні. 

Удар, підсічка, запущений кинжал, відбитий мечем, який щойно був ефесом, і всі замерли. 

— Рекс.. руби їх! - гарчав притиснутий Джаред.

— Звідки в тебе ця зброя?! - глухим гарчащим голосом спитав один з найманців. 

— Тут я буду ставити питання! - прогарчав я. - Відпустіть мого друга! 

— Відпустимо, коли ти скажеш, навіщо ти шукаєш Первородну. - серйозно сказав один з чоловіків, не прибираючи зброю. 

— Вона наша сестра, виродки. - плюнув в обличчя одному з нападників Джаред. - Якщо ви щось з нею зробили… - загарчав він. 

— Їдьте з нами. - серйозно сказав головний цих найманців і вийшов з квартири, сховавши зброю. Інші, наслідуючи його приклад, зробили так само. 

— Що за чортівня…? - тихо спитав у мене Джаред, коли ми знову залишилися самі, але вже в потрощенній квартирі. 

— Не знаю. Але вибору нам не дали. Пішли. - я сховав ефеси і попрямував до дверей. - Передай нашим. Код червоний. 

 

Слідуючи за позашляховиком найманців, ми досі не могли зрозуміти що відбувається.. доки не доїхали до маєтку. Чорт забирай, це маєток сімейства Фого, найбагатших людей Бразилії. Вони могли купити цю країну, за бажанням, але залишалися в тіні. Все складалося в пазл і стало настільки очевидним, що я відчув себе повним ідіотом. Ми в пастці. 

 

Увійшовши до маєтку, ми одразу побачили хлопців з нашої команди. Вони сиділи в вітальні і пили віскі, хто побитий, хто брудний. 

— Що сталося? - одразу запитав я у команди. 

— Допит. Випустили нас незадовго до вашої появи. - хмикнув Мордо. 

— Ще й вибачалися.. - Лука сухо розсміявся і відпив віскар. 

— Сідайте, прошу. - головний серед найманців, з якими ми приїхали, зняв балаклаву і ми побачили загорілого хлопця з темним волоссям. - Ще раз приношу вибачення за непорозуміння від всієї родини Фого. Мене звати Пауло. 

— Де Кіра? - замість відповіді запитав я. 

— Ви її команда? - спитав один з найманців, який все ще був у масці. 

— Можна сказати і так. Ми її брати. - впевнено відповів я. - Тому будьте обережні і підбирайте слова. Я чекаю на відповідь.

— Кіри в нас немає. - відповів Пауло і я перевів погляд на нього. 

— Тоді де вона? - починаючи закипати, спитав я. - Що ви з нею зробили? 

— Нічого. Вона зникла вчора вранці. Жодних знімків на камерах, жодних свідомих свідків. Ми підняли на вуха все місто, але її ніде немає. 

— Погано шукали.. - прогарчав я, відвертаючись. 

— Що ти  знаєш, чортів звернений?! - прогарчав на мене один з найманців, зірвавши з себе маску. 

Чорт забирай, це той самий хлопець, який танцював з Кірою! 

Хижо посміхувшись я обернувся до фенікса. Очі горять, кулаки стиснуті, обличчя злюще.. типові ознаки.. 

— Я видам тобі номер телефону профспілки, вогнику. - я зло всміхнувся.

Хлопець зробив крок до мене, але раптом зупинився, змінився в обличчі і позадкував.

— Гей, я йому нічого не робив! - я примирливо підняв руки і зробив крок назад до команди, помітивши вирази облич Фого. 

— Це знову.. повторюється.. - прогарчав чоловік і до нього швидко підійшов Пауло. 

За мить фенікс загарчав, будучи на грані від звернення. Його очі запалали вогнем а тіло випнулося від болю. 

— Чорт забирай.. - я підійшов ближче і придивився. - Давно це з ним? 

— Майже одразу після зникнення Кіри. - відповів Пауло, не дивлячись на мене. 

— Уявляю, яка п’янка з гарчащих видів зараз у Елара.. - тихо сказав мені Джаред і я кивнув.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍