Читати книгу - "Карма небесна , Кирило Легович"

Спочатку,  Артем в’яло намагався бити по долонях Катерини. Та трохи згодом, він увійшов в азарт, і почав битися як ногами, так і руками. 

-У тебе добре виходить! За годину, ти навчився того, чого я вчу своїх підопічних тижнями! 

-До речі, ледь не забув, хочу в тебе запитати, на що ти хочеш витратити чверть мільйона гривень?- відхекуючись мляво запитав Артем. 

-Хотілось би частину на власні потреби, а інше - для моїх підопічних. 

-Я тебе почув. Фух! Можеш, будь ласка, відчинити балкон. 

Жінка пішла до дверей, аби відкрити доступ до свіжого повітря. Зненацька, вона відчула сильний біль в області голови. Артем взяв вазу і розбив її об голову Катерини. Дівчина спочатку нічого не зрозуміла, але, коли повернула своє лице, і побачила залякане лице чоловіка, то в мить замахнулася на нього кулаками. Та він встиг відскочити й зробити підніжку Катерині. Вона впала на підлогу, і намагалася підвестися, але Артем накинувся на неї прямо з кулаками. Пару разів жінка намагалася скинути його, допоки чоловік лупцював її тіло кулаками та ляпасами. Артем розумів, що зараз може настати його кінець, тому він швидко зістрибнув з Катерини й, взявши стоячу  на столику скриньку, почав нею бити голову Жінки. 

-Це тобі за всі роки школи! - промовив Артем встаючи з підлоги. Він підійшов до вимикача, і вимкнув світло в кімнаті. На дворі було темно. За вікном почав йти сильний дощ, і не гаючи часу, Артем взяв Катерину, і поніс її на балкон. Він був без вікон, тому було просто піднести жінку за поручата, і вона миттєво полетіла вниз з четвертого поверху багатоповерхівки. Він знову прибрав на кухні свій посуд, залишивши тільки її тарілку. Коробку з під подарунка Артем забрав з собою, а скриньку, якою бив Катерину, протер, як і всі місця, де він був, заздалегідь взятим спиртовим спреєм.  

На годиннику була глибока ніч. Він прибирав свої сліди, але тепер головне залишалося непомітно вийти з під’їзду. Для цього, спочатку, Артем взяв запасні ключі від квартири. Одягнувши рукавиці хлопець тихенько закрив двері й попрямував на вихід.  

Тоді йшов сильний дощ. Артемові пощастило, що  не вдалося зустріти абсолютно нікого, хто б міг засвідчити його присутність. Промоклий Артем, безтурботно, поїхав до свого дому, де по дорозі викинув запасні ключі від Катерининої квартири на узбіччя.  

Його охопив страх. Раніше всіх інших він лишень ставив на шлях смерті, а тут вперше так жорстоко. Він подивився на дзеркало заднього огляду, побачив ці залякані очі. Його серце почало битися швидше від хвилювань. Він хотів занапастити життя кожного хто образив у дитинстві, та зараз Артем розуміє, що стає вбивцею. 

Але ось чоловік подивився на свій шрам від осколка. Він розумів, кінець його плану вже близько. Згадки про ледь не вбивство від рук Богдана затьмарило попередні думки. У голові прояснилася одна єдина думка -  остання  операція мусить бути проведена швидко, аби біль, яке відчуває тіло, стала смертельною для колишнього друга.