Читати книгу - "Потраплянка № 13 або 12 наречених для принца Ендрю, Катріна Страж"

Глава 11. Вечір для двох

Щоб краще спостерігати за реакцією Жанни і потім одразу, так би мовити «по гарячих слідах», розпитати дівчину, Доріан відніс її до апартаментів, в яких знаходились інші претендентки, котрим не так пощастило, як герцогині Мірійській. Наразі, він навіть принца не покликав, і ми вдвох чекали, коли дівчина опритомніє.

- Напевно, я сильно приклала її блискавками, - нервово шепотіла, кусаючи губи та прислухаючись до ледь чутного дихання Жанни, - сподіваюсь, що пацієнт скоріше живий, аніж мертвий.

- Хвилювання в цьому випадку – цілком природнє відчуття. На твоєму місті я б теж опасався, - гмикнув Доріан. Він намагався говорити серйозно, проте в його очах танцювали смішинки. - Якщо герцогиня не прийде до тями, втрата нею магії буде найменшою з проблем, принаймні для тебе. Чи ти вважала, що за вбивство особи з правлячої родини тебе по голівці погладять та титулом нагородять? Це не просто скандал світового рівня, це стовідсоткове оголошення війни. Треба було тричі подумати про наслідки, перш ніж робити замах на життя герцогині.

- Це ж ти мене попросив!, - від злості та обурення я шипіла не гірше за гримучу змію, навіть не замислюючись, що ми якось раптово перейшли на «ти».

У відповідь Доріан тихенько розсміявся, дивлячись на мене так, ніби переміг у смертельному двобою. Рано зрадів. Пара легких блискавок з моїх пальців – і тепер уже він шипить від болю, а я мстиво посміхаюсь у відповідь.

- Це було в останнє, коли ти використала на мені магію, - в очах Доріана читалась неприхована погроза.

- Нічого драконити відьму!, - огризнулась я у відповідь, хоча від його тону десь по спині сироти побігли.

- До речі про відьму, - зараз він був цілком серйозний, перейшовши на професійний тон, - звідки у тебе магія? Як давно вона проявилась? З ким ти контактувала?

Питання, які ставив Доріан, звучали з вуст Голови Королівської служби безпеки, а не просто чоловіка, з котрим мене пов’язували спільні таємниці і деякі почуття з мого боку, чого вже приховувати. Він знову став таким, яким був під час наших перших зустрічей. Ця манера поведінки викликала певний сум та ностальгію невідомо за чим, проте миттєво налаштовувала на серйозний лад. Прямо як у нашій академії – можна було і посміятись, але при цьому не забувати про субординацію.

- До сьогодні я взагалі не підозрювала, що володію якось магією, - відповідала так, наче була на допиті. Дивлячись на Доріана, хотілось викласти все, як на духу, зізнатись навіть у тому, чого ніколи не робила. – Гадаю, якби я не розізлилась так сильно, вона б взагалі не проявилась. Тому дякувати потрібно тобі за самостійно внесені зміни до нашого спільного плану.

- Цікаво, чому саме зараз, наприкінці відбору, - розмірковував Доріан, і в його пильному погляді, направленому на мене, явно проглядалась недовіра, та сама, котрою він обдаровував мене на початку знайомства.

- Та звідки я знаю!, - обурилась я. Чомусь його реакція, а саме ця недовіра, крала моє серце, - ти у нас маг досвідчений, тобі з цим і розбиратись.

- Я розберусь, - холодно відповів Доріан, свердлячи мене поглядом, і по його жорсткому виразу очей стало зрозуміло, що він не стане кидатись словами на вітер. Розбереться. Хоч би живою потім залишитись після цього розбору.

- Тільки не препаруй мене, коли розбиратись будеш, - відверто не бажала потрапити до рук цього «вівісектора» від служби безпеки. Я аж підібралась у своєму кріслі, з тугою дивлячись на зачинене вікно і відчуваючи нестримне бажання кудись відлетіти, наче птаха перелітна. Від нього не втечеш.

Не знаю, як довго б ми з ним шушукались та погрозливо свердлили один одну очима, але Жанна, нарешті, опритомніла. Дівчина застогнала та попросила попити. Подаючи їй келих з водою, я раділа, як маленька дитина, – хвала усім богам, герцогиня прийшла до тями, а це значить, що ненавмисне вбивство на мене не «повісять», я чиста перед законом! Ю-ху, як приємно! Я кинула переможний погляд на Доріана, гадаючи, що він настільки зайнятий герцогинею, що не помітить цього. Ага, саме так і вийшло, тільки навпаки. Ми зустрілись поглядами, а вже потім Доріан переключився на потерпілу представницю Мірійського королівства.

На наше щастя, герцогиня Жанна магію не втратила та пречудово пам’ятала, ким вона є, як і те, що вранці знайшла у своїй вітальні записку від принца Ендрю, в якій він призначав час для зустрічі у саду. Дивним було інше, дівчина чітко пам’ятала, що коли залишала бальну залу, щоб зустрітись із принцом, останній преспокійнісінько танцював із Маргаритою, а Жанна, не дивлячись на це, наче заворожена йшла до саду, мовби щось її штовхало туди. На питання Доріана, чи відчула вона щось дивне, коли взяла до рук записку, дівчина відповіла, що не відчула нічого.

Дізнавшись усе, що міг, Доріан простився з герцогинею, на останок попрохавши її не виходити з кімнати, та пообіцяв, що повідомить її компаньйонці, де зараз перебуває Жанна.

- Не вірю, щоб Ендрю надсилав записки комусь із претенденток, - вголос розмірковувала я, коли ми з Доріаном йшли до бальної зали, - він з традицій відбору пилинки здмухує, тому ніколи б їх не порушив, - категорично хитнула головою. Точно, наш правильний спадкоємець нізащо так не вчинить.

- Маєш рацію. Крім того, я вважаю, що не варто сподіватись, що ми знайдемо цю записку, - погодився мій супутник, проте в голосі Доріана почувся відбиток роздратування, - це надто явний доказ. Його б не залишили. Тільки в тому випадку, якщо хочуть кинути тінь на Ендрю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍