Читати книгу - "Житія Святих - Травень, Данило Туптало"

й увійти в дім Господній; ти-бо йди і прочитай, що написав з уст моїх — слова Господні — у вуха людей, у день посту їхнього, і у вуха всьому дому Юдиному, тим, що приходитимуть з градів своїх до церкви. Може, впаде благання їхнє перед лице Господнє, і повернеться кожен зі шляху свого злого, бо велика лють і гнів Господній є на людей цих". І зробив Барух, як же звелів йому Єремія-пророк, прочитав слова Господні в домі Господньому перед усім народом. Був же то п'ятий рік царювання Єгоякимового. І чули про те князі, прикликали Баруха перед себе і звеліли йому прочитати згорток той перед ними. І коли прочитав, мали сумнів і питали: "Звідки записав ти слова ці?" Він же сказав, що з уст Єремії. Вони ж радили Барухові, аби сховався, також і Єремію в путах сховати десь на час звеліли, а самі, взявши книгу ту пророчу, пішли до царя. Цар же тоді сидів у домі своєму, при вогні гріючись, був-бо місяць дев'ятий, тобто листопад, і налягла зима. І читали перед царем згорток той, і не настрашився цар і вельможі, що з ним були, слів читаних, але коли прочитано було лист один чи другий, зразу цар гніву сповнився, сам відрізав листки прочитані і спалював на вогні — і так весь згорток прочитаний на частини порізав, спалив. Баруха ж і Єремію звелів шукати, щоб убити, але Господь сховав їх чудесним своїм захистом.

Потім знову було слово Господнє до Єремії, яке казало: "Візьми другий сувій книжний і впиши знову всі слова ті, що були написані в першому згортку. Додай же на Єгоякима пророцтво, що скоро помре, тіло ж його мертве викинене буде на спеку денну і на мороз нічний". І був написаний другий сувій рукою Баруха з уст Єремії, у ньому ж і більше слів додалося, як у першому. Коли це так було, прийшли, з допусту Божого, несподівано посланці від Навуходоносора — поясники, тобто розбійники чи вожді розбійників. Настільки-бо Навуходоносор Єгоякима, царя Юди, що відступив від нього, за малого і поганого мав, що не воєвод якихось поважних із військом знатним, але розбійників послав до нього. Були-бо поясники халдейські, і поясники сирійські, і поясники моавитянські, і поясники амонітські, які, найшовши раптом, взяли зразу Єрусалим без труду, бо неготовий був до оборони перед ворогами. І, схопивши Єгоякима, царя Юди, убили його, і труп за град виволокли, кинули псам, і звірам, і птахам на поїдання, і збулося пророцтво святого Єремії про нього, що говорив: "Похованням ослячим поховається, смердючий і викинений за ворота Єрусалиму". І знову: "Тіло його мертве викинене буде на спеку денну і на мороз нічний". Проте кості, що залишилися від поїдання звірів, поховали юдеї в гробі отців його.

Після смерти Єгоякима помазаний був на царювання його син Єгояхін, але і той поганий був перед Господом. І пророкував про нього святий Єремія, що з усім домом передасть його Господь у руки Навуходоносора і більше не побачить він землі своєї, що й збулося незабаром. Божим-бо встановленням взято було його в полон до царів вавилонських, і матір його, й отроків його, і князів, і скопців. У той час до десяти тисяч мужів єрусалимських, міцних силою, відведено було до Вавилону з царем Єхонією, і кожного, що вмів якесь ремесло, взяли з Єрусалиму. Ще ж і посудини золоті, які Соломон зробив, із храму Господнього взято й до Вавилону віднесено. А замість Єгояхіна Навуходоносор-цар поставив у Єрусалимі Маттанію, вуя його, який був братом Єгояхаза і Єгоякима, сином же Йосії, і перейменував його на Седекію. І царював Седекія одинадцять літ, і чинив все лукаве перед очима Господніми, після всього, що зробили попередники його, погані царі, зробив твердою шию свою і серцем своїм закам'янів, щоб не звертатися до Господа Бога Ізраїлевого. Також і всі начальники юдейські, і священики, і всі люди, переступивши закон Божий, уподібнювалися до язичників беззаконнями своїми, оскверняли дім Господній ідольськими мерзотами, не послухали слів Господніх, устами пророчими до них сказаних, але і більше — кривдили посланців Божих і зневажали слова Господні, слухали брехливих своїх пророків. Через те гнів Господній був на Єрусалим і на всю землю юдейську, поки Господь зовсім не відкинув народу того від лиця свого, у той час і Єрусалим передав на цілковите зруйнування і запустіння. Почалася ж та остання біда, гірша від попередніх бід Єрусалиму, так. Коли Седекія зміцнів на царстві в Єрусалимі, захотів відійти від Навуходоносора, царя вавилонського, щоб не коритися йому, не давати данини: слухав-бо порад навколишніх царів — едомського, моавського, тирського, аммонського і сидонського, які були спершу під Навуходоносором вавилонським, тоді, порадившись, відкинули ярмо його і послали до Седекії, царя Юди, в Єрусалим, радячи, щоб не давав данини цареві вавилонському, але з ними щоб протистояв силі халдейській. І схилився Седекія до ради їхньої. Святий же пророк Єремія, велінням Господнім, зробив собі кайдани дерев'яні й колодки і наклав на шию свою, став перед царем Седекією і послами, від згаданих царів присланими, і сказав: "Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: "Ось дав Я всю землю цю в руки Навуходоносору, цареві Вавилонському, щоб на нього працювали і служили всі народи йому, і сину його, і сину сина його. Якщо ж якийсь край чи царство не вкладе шиї своєї у ярмо царя вавилонського, то від меча помре. Не слухайте тому брехливих пророків ваших і тих, що волхвують вам і сни тлумачать, і радять вам не служити цареві вавилонському, бо брехливе пророкують вам вони, щоб віддалити вас від землі вашої і привести вас у згубу. Не слухайте тому їх, але служіть цареві вавилонському, щоб живими бути і щоб земля ваша не спустіла".

Один псевдопророк, Ананія, взявши кайдани дерев'яні із шиї Єремії-пророка, розламав їх перед усіма, кажучи: "Так говорить Господь: "Отак скоро поламаю ярмо царя вавилонського з шиї всіх народів". Сказав же до нього Єремія: "Ні, Господь же говорить: "Наклади ярмо залізне на шиї всіх країв, щоб служили Навуходоносорові". Ти ж, даючи людям покладатися на неправедне своє пророцтво, помреш у цьому році". І було так. Помер Ананія, брехливий пророк, через два місяці того ж року. Те бачивши, Седекія-цар настрашився і не смів тоді відректися царя вавилонського. Пізніше ж, послухавши ради фараона, царя єгипетського, відрікся зовсім Навуходоносора і супротивився йому, не слухаючи переконувань Єремії-пророка, що корисне для нього і всіх людей говорив