Читати книгу - "Заміж за незнайомця, Уляна Пас"

2.

Прокидатися занадто важко. Повіки ніяк не хочуть підніматися, а голова болить так, наче хтось б'є її молотком без упину. Боюся навіть пригадати, чим закінчився вчорашній вечір, якщо зараз мені так погано. Пам'ятаю, як повернулася за столик і вдавала, що у мене все чудово. І після, незрозуміло якого по рахунку, келиха шампанського, пам'ять відбило повністю. 

Зібравшись з силами, я все ж таки розліпила повіки і кілька секунд розглядала стелю. Тішило те, що я начебто в готелі, тільки от номер не мій. Це точно був люкс, адже одна лише спальня у розмірах була більшою за увесь мій номер. 

Друга, не надто приємна знахідка, стосувалася мого зовнішнього вигляду, або краще сказати, повної відсутності одягу на мені. Під ковдрою я лежала абсолютно гола. 

І тут одразу постає логічне запитання: якщо я гола, отже… Повільно переводжу погляд на інший край ліжка, добре, що тут воно просто-таки   гігантських розмірів, і завмираю, наче вкопана. Зовсім поруч спить чоловік і, на щастя, з-під ковдри видно лише темне волосся на маківці. 

Сказати, що я була шокована - це нічого не сказати. А ще я зовсім не пам'ятала, хто він такий і як я тут опинилася. Довелося діяти швидко і, не придумавши нічого кращого, я тихенько вибралася з ліжка, зібрала розкиданий по кімнаті одяг і вирушила на пошуки ванної кімнати.

На щастя, знайшлася вона швидко і, не гаючи жодної секунди, я взялася одягати зім'яту сукню. З відображення на мене дивилася справжня відьма зі скуйовдженим волоссям та потоками від туші на щоках. Та зараз власний вигляд схвилював мене менше всього. Хотілося якнайшвидше покинути цей номер, знайти подруг і дізнатися, що тут в біса відбувається. 

Незнайомець продовжував міцно спати, коли я проходила повз спальню. На жаль, його обличчя я так і не побачила. Хоча чого ж жаліти... а якщо він далеко не красень? Краще вже уявляти, що провела ніч зі справжнім мачо, і ні про що не шкодувати. 

Туфлі я не одягала, тому що не хотіла привертати до себе увагу стукотом підборів. Притискаючи їх до себе, покинула номер, тихенько прикрила двері і поспішила до ліфта. Добре, хоч готель був той самий,  де зупинилася я з подругами. Застрибнувши у ліфт, коли той вже зібрався закриватися, напоролася на холодний погляд  жінки років сорока. Ну так, виглядала я зараз не найкраще. 

Вже за хвилину я була у себе на поверсі, але відправилася не в свій номер, а у сусідній, де зупинилися подруги. Довелося довгих п'ять хвилин гупати у двері, поки Ліка нарешті спромоглася їх відчинити. Виглядала вона також не найкраще, але, на відміну від мене, спала в компанії Насті та Олі.

- Ти можеш пояснити, що вчора сталося? - я гепнулася на диван у вітальні і прикрила очі. Нарешті увесь цей жах потроху відступав.

- Ну... - Ліка задумалася,  і я зрозуміла, що вона також мало що пам'ятає. - Ми пили, багато... Тоді за наш столик підсіли ті красені.

- Які ще красені? - одразу ж розліпила очі.

- Не пам'ятаю, як їх звали... - нахмурилася Ліка. - Вони замовили ще випити, а потім ти зникла кудись з тим чорнявим. Ух, він такий гарячий!

- Ліко, я прокинулася у його номері! - прошепотіла злякано. - Абсолютно гола!

- Оу... - схоже, подібного подруга від мене не чекала. Та що там говорити, я й сама від себе не чекала. - А що? Чудове завершення холостяцького життя.

- Це не смішно! - гиркнула, і Ліка одразу перестала усміхатися. - Я взагалі нічого не пам'ятаю!

- А що сказав той красунчик? Можливо, він був адекватніший за тебе? - зацікавилася Ліка.

- Спить твій красунчик без задніх ніг, а я втекла від гріха подалі! - буркнула і почесала ніс, який так невчасно зачесався.

- О! А це що? - Ліка сіла поряд і перехопила мою руку. - Це не обручка Борьки. 

- Що? - я розгублено витріщилася на абсолютно іншу обручку, з вдвічі більшим каменем, що так красиво переливається на світлі. - О, Боже! Та що вчора сталося?! 

Спробувала зняти її, але нічого не вийшло. Схоже, перстень був трішки малуватий і одягнути його вдалося, а от зняти - ні. 

- Юль, а може ти того… - Ліка якось дивно усміхнулася, розглядаючи обручку. - Заміж вийшла?

- Здуріла?! - я різко підскочила на ноги і заходила кімнатою туди-сюди. Клята обручка ніяк не піддавалася, а ще мене до божевілля злило те, що нічого не вдалося згадати.

- Сама подумай, - продовжила розмірковувати Ліка. - Ти прокинулася в одному ліжку з тим гарячим красенем, у тебе на пальці обручка і вчора ви удвох кудись зникли. Ми ж у Лас-Вегасі, подруго! Одружитися тут, як раз плюнути. Тільки от є одне вагоме "але" у всій цій історії. Ти занадто сильно кохаєш Борюсика і ніколи б не пішла на таке. 

- Боря мені зрадив. Я вчора дізналася, - повертаюся на диван і розумію, що тримати це в собі більше не зможу. 

- Оу... - і знову шок на обличчі Ліки. - Ну тоді останнє "але" відпадає. Юль, ти тільки не плач через цього мудака, ок? Він не заслуговує твоїх сліз.

- Угум, - подруга обіймає мене і одразу стає спокійніше. - Боря спав з власною помічницею. Вирішив відірватися, поки я тут, але ця Ірина зробила свою справу. Хоча, з одного боку, я можу їй навіть подякувати. Вона відкрила мені очі на власного нареченого. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍