Читати книгу - "Заміж за незнайомця, Уляна Пас"

- Як на мене, то все, що сталося просто чудово! - несподівано заявила Ліка. - Ти дізналася правду про цього придурка до весілля і помстилася йому доволі ефектно.

- Я не збиралася мстити, - бурчу. - Просто мені було боляче, і алкоголь заглушив біль та... вимкнув мозок. 

- І що тепер робитимеш? До весілля два дні, - серйозно поглянула на мене подруга. 

- Потрібно усе скасувати, - знизую плечима. - Я не пробачу Борі, якщо ти про це. У мене також гордість є. До того ж, здається, ми квити, адже я також йому зрадила. 

- А як же той красунчик? Не хочеш дізнатися, що було минулої ночі? - лукаво посміхнулася Ліка.

- Не хочу, - впевнено відповідаю. - Нехай усе, що тут було, тут і залишиться. Навіть якщо ми з ним й одружилися, не думаю, що в Україні цей шлюб буде дійсним. 

Ліка не стала сперечатися і просто ще раз мене обійняла. Поки вона готувала нам каву, я прийняла душ та переодягнулася. Не хотілося думати ні про що, але як би там не було, довелося подзвонити батькові і повідомити про те, що весілля не буде.

- Юль, ти що перепила там? - невдоволено запитав батько на тому кінці слухавки. Ліка сиділа поруч і міцно тримала мене за руку на знак підтримки. - Як це скасувати весілля?

- Борис спить зі своєю помічницею. Можу навіть фото тобі надіслати. Хочеш? - випалюю на одному подиху.

- Не варто, - зітхає якось приречено, а мені стає соромно. Не хочеться втягувати у наші з Борисом відносини батьків, але по-іншому ніяк. Потрібно попередити гостей, що весілля не буде, і зробити це може лише він. - Поговоримо, коли повернешся. Я все зроблю.

Завершую виклик і видихаю з полегшенням. Та щастя моє триває недовго, адже телефон знову оживає, і коли бачу на екрані усміхнене обличчя Борі,  хочеться кинути телефоном об стіну. 

- Хочеш, я з ним поговорю? - питає Ліка, коли Боря телефонує уже втретє.  

- Не варто. Залишімо всі розмови на потім, - вимикаю телефон повністю і разом з Лікою прямую на велику кухню, щоб випити кави. Через деякий час до нас приєднуються Оля з Настею, і доводиться розповісти останні новини ще й їм. Звісно ж, подруги шоковані, але кожна з них не в захваті від того, що я втекла від свого можливого чоловіка. 

Можливо, варто було розбудити  його і дізнатися всі подробиці, та я не стала цього робити. Просто не хотіла копирсатися у власних помилках. І чим я краща за того ж Бориса? Як тільки дізналася про зраду, сама стрибнула у ліжко до незнайомця. 

Після обіду довелося повернутися у свою кімнату, щоб зібрати речі. Я одягнула джинси та білу футболку, а на голову кепку. Хотілося змінитися до невпізнання, щоб ненароком не зустрітися у коридорі з тим, від кого ще зранку втекла. Зараз я мало була схожа на вчорашню принцесу в сукні. Була б моя воля, я б ще й волосся перефарбувала в інший колір, щоб вже точно ніхто мене не впізнав.

Пробираючись до виходу з валізою в руках, ховалася за спинами подруг і  лише в салоні таксі видихнула з полегшенням. Готель залишився позаду, як і мої страхи. Я більше ніколи не побачу цього хлопця, з яким провела ніч.

І лише клятий перстень не дасть мені до кінця забути про те, що щось між нами таки було. А цей незнайомець, схоже, доволі щедрий. Ця обручка шалених грошей коштує... Хоча, це зовсім не велика плата за проведену разом ніч і за мою невинність, яку забрав той, кого я зовсім не пам'ятаю.