Читати книгу - "Тінь, Алюшина Полина"

І ось, під кінець нашого шляху, нам довелося боротися з гігантом, який ніяк не хотів пропускати нас до порталу. Наші сили доходили до кінця. Мене відкинуло разом з мандрівником у сторону. Через відсутність магії я не міг скористатися своїми силами і допомогти нам. Але герой з далекого світу здивував мене. Він знайшов у собі сили піднятися і вбити це чудовисько… І я, нарешті, зміг вибратися з того пустельного світу. За його доброту я віддячив тому герою підказкою для урятування коханої.

Коли я опинився знову у своєму пеклі, то не міг втримати сліз. Я такий був радий повернутися назад! Знову стати потрібним, знову допомагати тим, хто бажав моєї допомоги!

Диявол витер крапельки сліз зі своїх очей, тяжко видохнувши.

‒ У весь цей час, доки я розповідав, жінка ходила зі мною. Але йшла вона не поряд, а позаду мене. Вона гладила мене, коли мене накривали почуття і я починав плакати, згадуючи ті жахливі хвилини самотності. Вона не давила на мене і ніяк не корила мене за те, що я робив. Приймала мене таким, який я є… Після розмови з нею я й справді побачив біле навіть у своїй чорній душі, через що почав бачити світ зовсім по-іншому. До мене ніби… повернулися крила! – Зраділо створіння, нарешті посміхнувшись. ‒ Я був такий вдячний їй!

‒ Тоді що ж ти від мене хочеш? – Здивувався дракон, поклавши лапу на лапу.

‒ Я хочу спитати у тебе, чи не знаєш ти, хто вона така? Може, ти знаєш більше мого?

‒ А ти хоча б запитав, як її звати? Можливо, якщо я буду знати ім’я, то зможу згадати, чи не бачив її ще хтось? І мені також цікаво - це єдина причина, чому вона хотіла почути твою історію? Просто допомогти тобі побачити біле у чорному?  – Дракон підняв одну зі своїх брів.

‒ Я спитав. – Закивав головою Диявол. ‒ Але вона відповіла так:

‒ Ім’я? Ха… Чесно кажучи, я вже давно його не пам’ятаю. Від тих часів, коли воно в мене було, залишився лише мій псевдонім – Тінь.

‒ Чому ти хотіла почути мою історію?

‒ Я ж вже відповідала. – Протягла вона з посмішкою.

‒ І це все? Навіщо тобі шукати біле у чорному і чорне у білому? – Здивувався я тоді так само, як і ти.

Вона замислилася і сказала:

‒ Я – Тінь, ні чорне, не біле, хоча, водночас, знаходжусь і в чорному і в білому. Я - міст, який зв’язує протилежності. Переправа, яка дає змогу бачити іншу сторону, іншу думку, інші можливості.

Я показую злодіям, що вони здатні на добрі вчинки, а героям допомагаю не докоряти собі за заподіяне зло. Допомагаю зрозуміти, що на усі речі потрібно дивитися з різних сторін, а не нав’язувати ярлики. Що навіть сам Бог може бути злим, а Диявол, - вона повернулася до мене, – може, насправді, бути світлим янголом. Тому я і мандрую світами, розмовляю зі створіннями, які вже готові змиритися з мінливістю всесвіту, щоб вони могли самі відкрити у собі те, чого не знали раніше.  А після я розповідаю їхні історії по інших світах, сподіваючись, що ще більше створінь знайдуть в собі сили побачити іншу сторону.

Бо я хочу, щоб всесвіт досягнув рівноваги та такої ж гармонії, яких досягла я. Тоді всюди запанує мир та спокій.

‒ Адже вона має рацію. – Протягнув дракон. ‒ І дійсно, для своєї справи вона обрала підходящий псевдонім.

‒ Так ти знаєш хто вона? І звідки? – Не міг вже чекати на відповідь Диявол, переминаючись з однієї лапи на іншу.

‒ Я лише знаю, що вона з «Землі», і що вже не одна планета досягла рівноваги завдяки їй. Сподіваюсь,  - протягнув дракон і замислився на мить, - що колись вона і мою історію розкаже іншим.

Кінець