Читати книгу - "Тепло зимового серця, Міла Мур"

Розділ 2

Наступні дні минули у легкості, яку Аліна давно не відчувала. Гори, вкриті снігом, здавалися нескінченними, а свіже повітря ніби очищувало не лише легені, а й думки. Вони з Максимом досліджували мальовничі гірські маршрути, часом мовчки, насолоджуючись красою природи, а часом жваво обговорюючи дрібниці — від улюблених книг до дитячих спогадів.

Катання на лижах стало для Аліни справжнім відкриттям. Максим, терпляче навчаючи її тонкощів, сміявся, коли вона падала, і завжди підставляв руку, щоб допомогти підвестися. "Нічого страшного, головне — не боятися," — повторював він, і ці слова стосувалися не лише лиж. З кожною годиною поруч із ним Аліна відчувала, як у її житті знову з'являється впевненість.

Увечері вони довго сиділи біля каміна в затишному фойє готелю. Полум’я тихо потріскувало, а їхні розмови ставали дедалі відвертішими. Максим вмів слухати — по-справжньому, з увагою, не перебиваючи. Аліна несподівано для себе почала ділитися тим, що так довго тримала в собі: про розрив, про сумніви, про страх почати все заново. Він не давав порад і не намагався знайти для неї рішення, але його підтримка була відчутною, як тепло вогню поруч.

Одного вечора, коли за вікном кружляла хуртовина, Максим раптом заговорив про себе. Він сидів у кріслі, тримаючи чашку з гарячим какао, і дивився на вогонь, ніби намагаючись знайти у ньому відповіді.

— Я довго мандрував, — зізнався він, його голос був тихим, але спокійним. — Завжди думав, що пошук — це те, чим я хочу жити. Шукав нових місць, нових вражень, нових знайомств. Але вперше за всі ці роки я хочу затриматися. Може, це місце. А може, людина, яку я зустрів тут.

Його слова змусили Аліну завмерти. Вона відчула, як щось м'яко торкнулося її серця. Її погляд зустрівся з його, і на мить у кімнаті стало зовсім тихо, ніби навіть хуртовина зупинилася, щоб не заважати цій миті.

— Ти маєш на увазі... — почала вона, але замовкла, бо в очах Максима вже була відповідь.

— Тебе, Аліно, — відповів він просто. — Здається, я шукав тебе, сам того не знаючи.

Її серце билося швидше, але не від страху, як це було раніше, а від якогось нового, незнайомого тепла. Вона опустила очі, намагаючись приховати усмішку, але Максим це помітив і тихо засміявся.

Цей сміх наповнив кімнату, а разом із ним — і душу Аліни. Вперше за довгий час вона не почувалася самотньою.

Святкування Нового року стало для них обох особливим, наче й справді знаменувало нову сторінку в їхніх життях. У просторому фойє готелю панувала тепла, затишна атмосфера. Велика ялинка, прикрашена золотистими гірляндами й скляними іграшками, сяяла у світлі свічок і ліхтариків. Гості сміялися, піднімали келихи з шампанським і чекали, коли годинник проб’є опівніч. У повітрі витав аромат кориці, хвої та випічки.

Аліна стояла поруч із Максимом, тримаючи в руках келих із ігристим вином. Її щоки порожевіли від святкового настрою, і вона відчувала себе частиною цього чарівного моменту. Максим, як завжди, був поруч, час від часу нахиляючись, щоб сказати їй щось смішне, і його жарти викликали її щирий сміх.

Коли годинник пробив дванадцять, усі присутні хором почали рахувати останні секунди старого року. З першими звуками феєрверків Максим м'яко торкнувся її руки.

— Ходімо, — сказав він, і його голос звучав тепло, але водночас урочисто.

Він підвів її до великого панорамного вікна, що виходило на снігову долину. У нічному небі розквітали яскраві вогні: золоті, сріблясті, сині й червоні феєрверки мерехтіли, немов зірки, що вирішили зійти ближче до землі. Усі навколо дивилися на це захопливе видовище, але Аліна не могла відірвати погляду від Максима.

Його обличчя, осяяне відблисками феєрверків, здавалося їй найтеплішим і найріднішим у цей момент. Він повернувся до неї, і в його очах було щось більше, ніж просто радість святкового вечора.

— З Новим роком, Аліно, — прошепотів він, його голос звучав так, ніби ці слова були призначені тільки для неї. — Нехай цей рік буде початком чогось прекрасного для нас обох.

Її серце завмерло на мить, а потім забилося сильніше. Вона відчула, як його пальці злегка торкнулися її руки, і ця ніжність змусила її розтанути остаточно.

— З Новим роком, Максиме, — відповіла вона, усміхаючись, але її голос теж трохи тремтів.

У цей момент весь світ ніби зник: феєрверки, шум гостей, навіть холод за вікном — усе втратило значення. Були лише вони двоє. Максим нахилився ближче, і його губи ледь торкнулися її в ніжному й довгому поцілунку. Аліна відчула, як усе, що було важким і болісним у її минулому, остаточно зникло. Тепер перед нею був тільки цей момент і майбутнє, яке раптом стало сповненим світла й надії.

Новий рік приніс їй не просто новий початок, а й людину, яка змінила її життя назавжди.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍