Читати книгу - "Beautiful moon, ДіанаЛ"

— Привіт. Як ніч?

— Добре, дякую. А ти що малюєш? — зацікавлено спитала вона, підходячи ближче.

Тао трохи зашарівся й закрив зошит:

— Та так… Просто ескізи. Нічого особливого.

Вона хотіла щось відповісти, але в цей момент пролунав дзвінок, і до класу зайшла вчителька. Уроки минули швидко, і ось уже пролунав дзвінок на останню перерву.

— Слухай, — звернувся Тао до неї, коли вони вийшли в коридор. — Пам’ятаєш, я розповідав про осінній бал? Може, підемо разом? Як друзі, звісно.

Емілія здивовано глянула на нього:

— Ти ж казав, що не любиш такі заходи.

— Ну… може, цього року буде цікавіше, — знизав він плечима, і на мить їхні погляди зустрілися.

Емілія відчула, як серце зробило легкий стрибок у грудях.

— Гаразд. Було б чудово, — нарешті відповіла вона, і Тао задоволено усміхнувся.

Цей рік точно буде незабутнім…