Читати книгу - "Крила над Україною, Олег Микіч"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Глава 3: Покликання

 

Матвій відчував, як щось велике і важливе чекає його попереду, але ще не знав, у чому саме полягає його справжнє покликання. Впродовж багатьох років він шукав свій шлях, намагаючись зрозуміти, чому він тут, на землі, і яка його місія. Його життя, хоч і просте, сповнене сумнівів і запитань, але водночас в ньому було щось глибоке і духовне, що тягло його до чогось більшого.

Глава 7: Перемога над невпевненістю

 

Протягом наступних кількох тижнів життя Матвія та Катерини зазнало змін. В центрі цих змін було не лише рішення Матвія стати священником, але й спосіб, яким вони обидва намагались знайти баланс між його амбіціями та їхньою родиною.

Катерина відчувала, що її життя наповнене невпевненістю та сумнівами, але водночас у ній росла сила, яку вона навіть не підозрювала, що має.

Одного ранку, після того як Марко пішов до школи, Катерина опинилась на кухні, охоплена думками та переживаннями. Вона відчула полегшення, бо мала момент для себе, але водночас відчувала незручність через те, що не мала відповіді на свої запитання.

Матвій помітив зміну в її поведінці, тому підійшов до її робочого столу і сів біля неї.

-"Що тебе турбує, Катю?" — запитав він, ніжно поклавши руки на її плечі.

Катерина глибоко вдихнула, повернувшись до нього.

-"Тижнями я відчуваю, що все змінюється. Чи достатньо я сильна, щоб все це витримати? І що якщо все піде не так?"

Матвій сів навпроти неї, уважно дивлячись.

-"Ти маєш право відчувати невпевненість. Нам обом важко. Але я вірю, що ми зможемо подолати всі труднощі. Я прийняв своє рішення, але це не означає, що ми маємо бути окремо. Я завжди буду з тобою."

-"А як щодо нашої родини? Як я буду одна з Марком, коли ти підеш?" — запитала Катерина, її голос тремтів від страху.

-"Ми будемо разом, навіть коли я буду далеко. Я буду навідувати вас, ми писатимемо один одному листи, будемо дзвонити. І я обіцяю, що зроблю все, щоб ми не втратили зв'язок."

Катерина посміхнулась через сльози, але в її серці залишалась тривога. Вона знала, що не може утримати його, бо він йшов за своїм покликанням. Водночас вона розуміла, що це означатиме великі зміни в їхньому житті.

-"Я боюся, Матвію. Боюся, що ми не зможемо залишити все як є."

Матвій ніжно взяв її за руку.

-"Це важкий шлях, і я розумію твої переживання. Але ти не одна. Якщо коли- небудь ти відчуєш, що тобі важко, просто скажи. Ми будемо разом."

Катерина подивилася йому в очі. Вона відчула, як його слова були щирими, і в цей момент зрозуміла, що хоч і відчуває себе вразливою, вона є частиною його шляху, а він — її.

-"Твій шлях — це не тільки твій шлях, Матвію. Я тут, і ми разом пройдемо все."

Хоча Катерина ще відчувала велику відповідальність і страх перед тим, що попереду, її слова були щирими. Вона була готова долати труднощі разом з Матвієм.

Матвій усміхнувся і міцніше стиснув її руку.

-"І разом ми все подолаємо. Це буде нелегко, але все, що варте, вимагає зусиль."

Того моменту Катерина зрозуміла, що хоча попереду їх чекають труднощі, їхня любов є настільки сильною, що здатна подолати більшість невпевненостей. Хоч вони й не знали, що принесе їм майбутнє, обидва були рішучі — день за днем робити все можливе, щоб їхня родина пережила і процвітала.

---

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Глава 8: Шлях до нових можливостей

 

Настав новий день, і він приніс з собою нові випробування для Матвія та Катерини. Поки що не було конкретних рішень, але питання про те, що чекає їх в майбутньому, ставало дедалі більш гострим. Матвій і далі думав про семінарію, але йому не вистачало внутрішнього спокою. Він знав, що це правильний вибір для його душі, однак не міг позбутися почуття, що життя його родини, а особливо його сина Марка, зміниться назавжди.