Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Дмитро зацікавлено спостерігав за нею, не піддаючись її словам, але й не спішив розвінчувати її надії.

— Це добре, що ви готові працювати, — він посміхнувся, але ця посмішка не була теплою, а скоріше іронічною. — Але тут потрібен не просто бажання працювати, а здатність впоратися з надзвичайними ситуаціями. Що ви будете робити, коли начальник дасть вам завдання в останню хвилину, а ви вже втомлені? Як ви будете діяти, коли вам доведеться вирішувати кілька задач одночасно, і кожна з них буде важливою?

Аліна відчула, як її коліна трохи підкошуються. Вона дивилася йому в очі, намагаючись не втратити самоконтроль.

— Я буду діяти, — відповіла вона, — я звикла до стресових ситуацій. Мені доводилося працювати на декількох проектах одночасно, коли в університеті були терміни з науковими роботами. Це допомогло мені розвинути навички управління часом. Я розумію, що в бізнесі ситуації можуть бути складнішими, але я вірю, що зможу знайти підхід до будь-якої проблеми.

Дмитро знову тихо посміхнувся, цього разу ще більш іронічно.

— Ви вірите? Це цікаво. Але віра не допоможе, коли справа йде про результат. Щоб працювати тут, потрібно бути впевненим у своїх силах, а не сподіватися на обставини чи удачу.

Аліна відчула, як її настрій почав змінюватися. Щось у його тоні все більше дратувало її. Чому він поводиться так, наче вона — просто ще один кандидат, якого можна легко відкинути? Вона прийшла сюди не через удачу, а через власне прагнення. Але було щось в його холодному, точному підході, що викликало бажання довести йому, що вона може більше, ніж здається.

— Я розумію, що вам важливий результат, — сказала вона, намагаючись зберегти спокій. — І я знаю, що для цього треба бути готовим до будь-якої ситуації. Я готова працювати. І я впевнена, що зможу досягти того, чого ви від мене чекаєте.

Дмитро підняв брови, якби оцінюючи її відповідь.

— Це добре, що ви так впевнені. Але зараз я бачу не впевненість, а бажання довести, що ви можете. Іноді цього недостатньо.

Він коротко замовк, ніби зважуючи свої слова.

— Добре, — сказав він нарешті, відкидаючи папери на столі. — Я дам вам шанс. Але пам’ятайте, я не люблю помилок. Кожен крок має бути продуманим. Не буде другого шансу.

Аліна відчула, як її груди стискає радісне здивування. Вона не могла повірити, що її прийняли. Але вона не дала цьому почуттю захопити себе, і навіть намагалась зберегти спокій, хоч усередині все горіло від емоцій.

— Дякую, — сказала вона, встаючи з місця. — Я не підведу вас.

Він кивнув, знову повертаючи увагу до своїх паперів.

— Подивимося. Ви розпочнете з завтрашнього дня. Більше про вашу роль розповість вам менеджер. Він пояснить все, що вам потрібно буде знати.

Аліна вийшла з кабінету, намагаючись не виявляти надмірної радості, але в її серці розцвітав маленький світло надії. Вона дісталася сюди. Вона зможе зробити це. Ось тільки одна думка, що з’явилася в її голові, не залишала її спокою: «Що це за чоловік, і чому його слова залишають такий слід?»

Аліна вийшла з кабінету, знову відчуваючи, як серце б’ється в грудях, але вже не з приводу переживань. Це було відчуття перемоги. І водночас — страху перед тим, що може бути далі. Кожен її крок по коридору відлунював у тиші, наче вона йшла через своє власне рішення, яке тепер мало перевірити її на міцність.

Вона запитала в секретарці, де саме її зустріне менеджер, і та вказала на двері поруч. Аліна вдарила в них і спокійно зайшла. В кабінеті сидів чоловік середніх років, з невеликою борідкою, що додавала йому серйозного вигляду. Він був одягнений у строгий костюм, хоча виглядав менш офіційно, ніж Дмитро, і, здається, мав набагато м'якшу манеру спілкування.

— Ви, мабуть, новенька? — він підняв очі, коли Аліна зайшла. — Я Віктор, ваш майбутній наставник. Мене попросили провести вам короткий інструктаж. Сідайте.

Аліна сіла навпроти його столу, намагаючись виглядати впевненою, хоча всередині вона досі була переповнена емоціями.

— Отже, давайте почнемо з найважливішого, — Віктор подивився на неї з усмішкою. — Я не буду лукавити: тут важко, але цікаво. Дмитро — дуже вимогливий. Якщо ви хочете працювати на цьому місці, ви повинні бути готові до постійної роботи під тиском. Завдання змінюються щогодини, а ми не любимо помилок. Зрозуміло?

Аліна кивнула. Все було настільки схоже на слова Дмитра, що вона відчула якесь тривожне дежавю.

— Я готова, — твердо сказала вона, хоча в душі й панував розгублений хаос.

— Добре, — Віктор продовжив, — з цього моменту ви будете допомагати мені з організацією роботи в офісі, а також готувати документи для Дмитра. Будьте готові до того, що завдання будуть дуже різними і часто не дуже зрозумілими спочатку. Але я буду вас направляти.

Аліна намагалася приховати свою нервозність за зовнішньою впевненістю. Вона стиснула пальці на столі, готуючись до того, щоб знову зануритися у світ нових завдань і високих вимог.

— І ще, — додав Віктор, ставши серйозним, — якщо ви думаєте, що Дмитро може бути складним у спілкуванні зараз, ви ще не бачили нічого. Його вимогливість може здаватися навіть непереборною. Але не бійтеся. Якщо ви працюватимете на нього, це буде найкращим доказом того, що ви здатні витримати все. Я вас підтримуватиму, і якщо що, не соромтеся звертатися.

Аліна вдячно кивнула. Її серце трохи заспокоїлося від таких слів, але вона знала, що для справжнього тесту буде лише час. І цей час почався прямо зараз.