Читати книгу - "Папуги Замість Ворон, Iryna Shashkova-Zhuravel"

— Проситиму вищі сили показати мені уві сні Лідію, про яку ти розповідала, — рішуче мовила Марина, обіймаючи гостю на прощання.

Очевидно, вищі сили почули її прохання, адже тієї ночі уві сні Марина мала нагоду зустрітися й поспілкуватися з пані Лідією.

— Не проси мене відступати. Понад шістдесят років тому я сказала саме те, що хотіла, цьому бездарному хірургу й усім його проклятим нащадкам! — грізно промовила жінка з довгим сивим волоссям, яке ще більше увиразнювало гострі риси обличчя.

— Олександр і його дочка Олена трагічно загинули, обоє не доживши до п’ятдесяти. Може, досить трагедій? — спокійно запитала Марина.

— Нехай усі його нащадки живуть, знаючи, що підуть зі світу в розквіті сил, — у її посмішці було щось моторошне, майже задоволене.

— Зараз Оленина дочка мучиться, очікуючи власного сумного фіналу. Ти ніколи не думала, як увесь цей негатив може вплинути на твоїх нащадків? — Марина, не відводячи погляду, намагалася достукатися до могутньої сивоволосої відьми.

— Мої нащадки... Єдина, хто залишилася серед живих, — правнучка Вероніка. Вона страждає на важку хворобу хребта. Я постійно підтримую її енергією, але потрібне лікування, — говорячи про правнучку, пані Лідія несподівано випромінила ніжність, якої не було раніше.

Прокинувшись від напруженого й водночас інформативного сну, молода провидиця вже знала, що робити.

— Я переграю тебе, Лідіє, але ти радітимеш! — провидиця сказала до себе, чітко побачивши шлях розв'язання давньої проблеми.

Зустрівшись наступного дня з Вікторією, Марина розповіла їй про сон і порадила готуватися до поїздки в Одесу — зустрітися з Веронікою, правнучкою пані Лідії.

— А вирушмо вже наступними вихідними. Навіщо чекати цілий місяць? Ми з Олегом будемо раді, якщо ви зі Святославом складете нам компанію. Усе ж не так лячно їхати до нащадка старої відьми, — весело гомоніла Вікторія.

— Поки що не час. За місяць буде доречно, — спокійно й впевнено відповіла провидиця.

Вікторія з Олегом знайшли сторінку Вероніки в соцмережах.

— Маю стару фотокартку, на якій сусіди мого діда в одеському дворику святкують якусь подію. Мама колись показувала на цьому фото пані Тетяну — ту саму жінку, яка не пережила операції. І знаєш що? Її онука Вероніка надзвичайно схожа на неї, — констатувала Вікторія, заходившись шукати давню світлину на підтвердження власних слів.

З дописів Вероніки вдалося з’ясувати, що раніше вона займалася важкою атлетикою. Однак через надмірні фізичні навантаження розвинулося захворювання, яке призвело до стирання міжхребцевих дисків і значно обмежило рухливість хребта.

Минув місяць. Вікторія написала Вероніці, представившись журналісткою, яка висвітлює проблеми спортсменів із професійними захворюваннями, та домовилася про зустріч.

Олег щиро прагнув допомогти коханій та її сину уникнути руйнівного впливу родового прокляття. Він сподівався задобрити покійну чаклунку, оплативши складну операцію її правнучці.

До Одеси Вікторія з Олегом вирушили разом із Мариною та Святославом.

— Як же змінився цей будинок відтоді, коли мама показувала мені місце свого дитинства, — прошепотіла Вікторія, виходячи з авто.

Онука хірурга вирушила на зустріч із недужою спортсменкою сама, а її «група підтримки» залишилася чекати в затишній кав’ярні-кондитерській на першому поверсі будинку.

Вероніка привітно зустріла Вікторію, здивувавши її бадьорим виглядом і несподіваною жвавістю. Вона пересувалася квартирою досить швидко, хоча й користувалася ціпком.

Під час невимушеної розмови Вікторія запропонувала оплатити дівчині дорогу операцію, але відповідь приголомшила її:

— Я дуже втішена увагою до моєї проблеми, однак наразі допомоги не потребую. Моє лікування, включно з операцією в одній з найкращих клінік Києва, уже профінансовано. Наступного вівторка вирушаю на лікування.

«Усе пропало. Не встигли задобрити стару відьму. І навіщо я послухала Марину та чекала цілий місяць, поки хтось інший сплатив за лікування?..», — у відчаї міркувала Вікторія.

— У статті про мене ви могли б згадати мого хлопця. Він узяв на себе всі витрати на лікування. Він неймовірний! Ось його фото, — з радістю сказала Вероніка й показала журналістці світлину коханого на екрані телефону.

Вікторії забракло слів, коли в симпатичному молодому блондині вона впізнала свого сина Влада.

Як виявилося, Влад і Вероніка познайомилися онлайн місяць тому — не без магічного сприяння Марини. Їхнє знайомство швидко переросло в романтичні стосунки. Влад якось розповідав матері, що зустрів чудову дівчину, але хто б міг подумати…

Операція Вероніки минула успішно, і вже за три місяці вона змогла ходити без допомоги ціпка.

Ще через пів року на мальовничій лісовій галявині відбулася затишна виїзна церемонія весілля Вероніки та Влада. А згодом щасливе молоде подружжя повідомило Вікторію, що вона стане бабусею.

Прокляття більше не нависало над родом хірурга. Лідія відступила. Вона та її дочка Тетяна разом з Олександром, Валентиною та Оленою раділи, що їхній рід продовжився на Землі.