Читати книгу - "Homo Deus"

за останні десять тисяч років, як і твердить Біблія. Трирічне навчання в коледжі абсолютно не впливає на ці погляди. Згідно із вказаним опитуванням, серед випускників бакалаврату 46 % вірять у біблійну історію творення, тоді як лише 14 % вважають, що люди розвивалися без будь-якого небесного втручання. Навіть серед магістрів і докторів філософії 25 % вірять Біблії, тоді як 29 % довіряють природному відбору як єдиному процесу створення наших видів. Хоча в школах явно дуже погано викладають еволюцію, ревнителі релігії все ще наполягають на тому, що її взагалі не треба викладати. Вони, навпаки, вимагають, щоб дітям також викладали теорію «розумного задуму», відповідно до якої всі організми було створено зусиллями певного вищого розуму (тобто Бога). «Викладайте їм обидві теорії, — пропонують ревнителі, — і нехай діти самі вирішують».

Чому теорія еволюції наражається на такі заперечення, тоді як навряд чи хтось сумнівається в теорії відносності чи квантовій механіці? Дивно, але ж політики не запитують, чому дітям не пропонують альтернативних теорій стосовно матерії, енергії, простору й часу? Врешті-решт, ідеї Дарвіна виглядають, на перший погляд, значно менш загрозливими, аніж важковагові теорії Ейнштейна і Вернера Гейзенберга. Теорія еволюції базується на принципі виживання найбільш пристосованих, що виглядає ясною і простою, щоб не сказати банальною, ідеєю. На противагу цьому теорія відносності й квантова механіка стверджують, що ви можете скрутити воєдино час і простір, що щось може з’явитися з нічого і що кіт може бути живим і мертвим одночасно. Це насмішка над нашим здоровим глуздом, однак ніхто не захищає невинних школярів від скандальних ідей. Чому?

Теорія відносності ні в кого не викликає спротиву, оскільки не суперечить нашим потаємним віруванням. Більшість людей ані на секунду не замислюється: простір і час абсолютні чи відносні? Якщо ви вважаєте, що можна скрутити разом простір і час, — ну, заходьте в гості. Беріть і скручуйте їх. Чого мені боятися? Не варто забувати, що Дарвін позбавив нас наших душ. Якщо ви справді розумієте теорію еволюції, то й розумієте, що душі немає. Ця думка жахлива не лише для віруючих християн і мусульман, а й для багатьох невіруючих, які не притримуються жодної чіткої релігійної догми і все ж хочуть вірити, що кожна людина має безсмертну індивідуальну сутність, яка не змінюється протягом життя й навіть може пережити мить смерті.

Буквальне значення слова «індивідуальний» — це «щось, що не можна розділити». Те, що я «індивідуальний»[9], означає, що моє істинне «Я» — цілісна сутність, а не набір окремих частин. Ця неподільна сутність начебто переходить з одного етапу на інший, не втрачаючи чогось і не поглинаючи щось іще. Моє тіло і мозок перебувають у постійному процесі змін, оскільки нейрони згоряють, гормони течуть і м’язи скорочуються. Моя особистість, бажання й стосунки ніколи не залишаються сталими і можуть бути повністю перенесені через роки й десятиліття. Однак углибині я залишаюся тією самою особистістю від народження до смерті, а можливо, і після смерті теж.

На жаль, теорія еволюції відкидає ідею, що моє істинне «Я» — неподільна, незмінна й потенційно вічна сутність. Згідно з теорією еволюції всі біологічні сутності — від слонів і дубів до клітин і молекул ДНК — складаються з менших і простіших частин, що безперервно об’єднуються і роз’єднуються. Слони і клітини розвинулися поступово в результаті нових об’єднань і розділень. Те, що не може бути розділеним чи зміненим, не може прийти до життя через природний відбір.

Наприклад, людське око є неймовірно складною системою, що складається з численних менших деталей, таких як лінза, рогівка і сітківка. Око не з’явилося нізвідки з усіма своїми компонентами. Радше воно розвинулося малими кроками протягом мільйонів років. Наше око дуже схоже на око Homo erectus, який жив мільйон років тому. Воно трохи відрізняється від ока Australopitecus, який жив п’ять мільйонів років тому. Воно дуже відрізняється від ока Dryolestes, що жив 150 мільйонів років тому. І, схоже, воно не має нічого спільного з одноклітинними організмами, які населяли нашу планету сотні мільйонів років тому.

Але навіть одноклітинні організми мали крихітні органели, які допомагали мікроорганізмам відрізняти світло від темряви й рухатися в тому чи іншому напрямку. Шлях від тих архаїчних сенсорів до людського ока довгий і звивистий, однак, якщо у вас є сотні мільйонів років у запасі, ви явно можете пройти увесь шлях крок за кроком. Ви можете це зробити, бо око складається з багатьох різних частин. Якщо кожних кілька поколінь мала мутація трішки змінювала одну з цих частин, — скажімо, рогівка ставала більш викривленою, — після мільйонів поколінь ці зміни можуть привести до людського ока. Якби око було цілісним утворенням, позбавленим окремих частин, воно б ніколи не розвинулося шляхом природного відбору.

Саме тому теорія еволюції не може прийняти ідеї душі, принаймні якщо під «душею» ми розуміємо щось неподільне, незнищенне й потенційно вічне. Така сутність не може стати результатом еволюціонування крок за кроком. Природний відбір міг створити людське око, бо воно має окремі частини. Але душа не має складових частин. Якби душа Homo sapiens розвивалася крок за кроком з душі Homo erectus, якими були б ці кроки? Чи є якась частина душі більш розвинена у Homo sapiens, аніж у Homo erectus? Однак душа не має складових.

Ви можете стверджувати, що людські душі не розвивалися, а одного чудового дня з’явилися в усій своїй красі. Однак коли був цей чудовий день? Якщо пильно поглянемо на еволюцію людства, знайти його буде дуже важко. Кожна людина, що будь-коли існувала, з’явилася на світ у результаті запліднення чоловічою спермою жіночої яйцеклітини. Уявіть, що перша дитина мала душу. Та дитина була подібна до своїх батька й матері усім, окрім одного — вона мала душу, а вони — ні. Спираючись на знання з біології, цілком можна пояснити народження дитини, чия рогівка була більш вигнутою, аніж у її батьків. За це може відповідати невеличка мутація одного гена. Однак біологія не може пояснити народження дитини, що має безсмертну душу, від батьків, які не мали навіть зародка душі. Чи достатньо однієї або навіть кількох мутацій, щоб дати тварині сутність, убезпечену від усіх змін, навіть від смерті?

Тож існування душі не можна пояснити в рамках теорії еволюції. Еволюція означає зміни й нездатна продукувати вічно живі сутності. З точки зору еволюції, найближчим до людської сутності елементом є наша ДНК, і молекула ДНК є рушієм мутацій, а не осередком вічності. Це лякає багатьох людей, які