Читати книгу - "Homo Deus"

воліють радше відкинути теорію еволюції, аніж відмовитись від своєї душі.

ЧОМУ ФОНДОВА БІРЖА НЕ МАЄ СВІДОМОСТІ

Для виправдання теорії про людську перевагу використовують аргумент про те, що з усіх тварин на Землі лише Homo sapiens має свідомий розум. Розум — це щось дуже відмінне від душі. Розум — це не якась містична вічна сутність. І це не орган на зразок ока чи мозку. Розум радше є потоком суб’єктивного сприйняття, так само як біль, задоволення, гнів і любов. Це ментальне сприйняття складається зі взаємопов’язаних почуттів, емоцій і думок, що спалахують на коротку мить і одразу ж згасають. Потім інші сприйняття приходять і зникають, народжуючись на мить і відходячи геть. (Розмірковуючи про це, ми часто намагаємося сортувати ці сприйняття за певними категоріями, такими як почуття, емоції й думки, однак по суті вони всі змішані докупи.) Ця несамовита мішанина різного виду сприйняття складає потік свідомості. На відміну від душі, яка існує вічно, розум має багато складових, він постійно змінюється, і нема причин думати, що він вічний.

Душа — це вигадка, яку одні люди приймають, інші заперечують. На противагу їй потік свідомості — конкретна реальність, яку бачимо кожної миті. Це справжня річ у світі. Ви абсолютно впевнені в її існуванні. Навіть коли нас охоплюють сумніви й ми запитуємо себе: «Чи справді існує суб’єктивне сприйняття?», — можемо бути певні, що переживаємо брак твердої переконаності.

Чим саме є свідоме сприйняття, що складає потік мислення? Кожне суб’єктивне сприйняття має дві фундаментальні характеристики: почуття й бажання. Роботи і комп’ютери не мають свідомості, бо, попри незліченну кількість їхніх здібностей, вони нічого не відчувають і нічого не бажають. Робот може мати датчик енергії, який подає сигнал до його центрального процесора, коли батарея вичерпується. Тоді робот може рушити до електричної розетки, увімкнутися й підзарядити свою батарею. Однак протягом усього цього процесу робот нічого не відчуває. Людська ж істота, у якої вичерпується енергія, відчуває голод і прагне позбутися цього неприємного відчуття. Ось чому ми стверджуємо, що люди — свідомі істоти, а роботи — ні, а також чому вважаємо злочинним примушувати людей працювати, допоки вони не помруть від голоду й виснаження, тоді як примушування роботів працювати, поки їхні батареї не сядуть, не викликає жодного морального осуду.

А як щодо тварин? Чи мають вони свідомість? Чи мають вони суб’єктивні відчуття? Чи добре примушувати коня працювати, поки він не впаде від виснаження? Як уже зазначалося, науки про життя стверджують, що всі ссавці й птахи, а також деякі рептилії та риби мають почуття й емоції. Однак найновіші теорії доводять, що почуття й емоції — біохімічні алгоритми обробки даних. Оскільки ми знаємо, що роботи й комп’ютери обробляють дані, не володіючи при цьому жодним суб’єктивним сприйняттям, можливо, те саме стосується і тварин? Дійсно, ми знаємо, що навіть у людей багато сенсорних і емоційних ланцюжків у мозку можуть обробляти дані й ініціювати дії зовсім не свідомо. Тож, можливо, за всіма почуттями й емоціями, які ми приписуємо тваринам, — голод, страх, любов і вірність, — стоять лише несвідомі алгоритми, а не суб’єктивне сприйняття?

Цю теорію підтримував батько сучасної філософії Рене Декарт. У XVII столітті Декарт стверджував, що лише люди відчувають і бажають, тоді як всі інші тварини є позбавленими інтелекту автоматами подібно до робота чи автомата для продажу напоїв. Коли людина б’є собаку, собака не сприймає нічого. Собака скавчить і виє автоматично, просто як дзижчання автомата для продажу напоїв, який робить чашку кави, не сприймаючи і не бажаючи нічого.

Ця теорія була популярною в часи Декарта. Лікарі й учені XVII століття розтинали живих собак і спостерігали за роботою їхніх внутрішніх органів без анестезії і докорів сумління. Вони не вбачали нічого поганого в цьому, так само як ми не бачимо нічого поганого у відкриванні кришки автомата з продажу напоїв і спостеріганні за його важелями й конвеєрами. На початку XXI століття все ще існує багато людей, які стверджують, що тварини не мають свідомості чи принаймні мають дуже відмінний і низький тип свідомості.

Щоб вирішити, чи мають тварини свідомий розум, подібний до нашого, спочатку треба зрозуміти, як розум функціонує і яку роль відіграє. Це неймовірно важкі питання, однак варто присвятити їм певний час, бо розум буде героєм кількох наступних розділів. Ми не зможемо зрозуміти всю повноту наслідків новітніх технологій, таких як штучний інтелект, якщо не знатимемо, що таке розум. Тож відкладімо на хвилину конкретне питання розуму тварин і розглянемо, що наука знає про розум і свідомість узагалі. Зосередимося на прикладах, узятих з дослідження людської свідомості, — що є нам доступнішим, — а потім повернемося до тварин і запитаємо, чи те, що справедливо для людей, так само справедливої для наших укритих хутром і шкірою молодших братів.

Відверто кажучи, наука несподівано мало знає про розум і свідомість. Нині загальноприйнято вважати, що свідомість створюється електрохімічними реакціями в мозку і що ментальні сприйняття виконують певні суттєві функції з обробки даних. Однак ніхто не має хоч якихось ідей стосовно того, як множина біохімічних реакцій та електричних струмів у мозку породжує суб’єктивні відчуття болю, гніву чи любові. Можливо, ґрунтовні пояснення з’являться за десять чи п’ятдесят років. Однак станом на 2016 рік ми не маємо таких пояснень, і це треба чітко усвідомлювати.

Використовуючи функціональну магнітно-резонансну томографію (МРТ), імплантовані електроди й інші сучасні ґаджети, учені виявили кореляцію і навіть причинні зв’язки між електричними струмами в мозку й різними суб’єктивними видами сприйняття. Спостерігаючи за активністю мозку, вчені можуть дізнатися, активні ви чи дрімаєте, а можливо, глибоко спите. А можуть на коротку мить показати перед вашими очима якесь зображення, причому це може бути навіть на межі свідомого сприйняття, і визначити (не запитуючи вас), усвідомили ви це зображення чи ні. Учені навіть змогли пов’язати окремі нейрони мозку зі специфічним ментальним змістом, зокрема нейронами «Білл Клінтон» і «Гомер Сімпсон». Коли вмикається нейрон «Білл Клінтон», особа думає про сорок другого президента США, а покажіть цій людині образ Гомера Сімпсона — увімкнеться однойменний нейрон.

Мовлячи ширше, учені знають, що коли в певній зоні мозку виникає електрична буря, ви, мабуть, відчуваєте гнів. Коли цей шторм вщухає й активується інша зона — відчуваєте любов. Дійсно, учені можуть навіть індукувати почуття гніву чи любові, стимулюючи електрикою відповідні нейрони. Але як узагалі рух