Читати книгу - "Несподівана вакансія"

й забере його о першій годині, і тоді він її відпустив.

Кристал вирішила прогуляти школу, хоч середа й була її улюбленим днем завдяки урокам фізкультури й консультування, й почала наводити лад у хаті, побризкавши в кухні сосновим дезодорантом і позбиравши в торбинки для сміття всі недопалки й об’їдки. Вона заховала бляшанку з-під печива, у якій Террі зберігала своє причандалля, і заштовхала комп’ютери (три з яких уже хтось забрав) у шафку в коридорі.

Відчищаючи тарілки від засохлої їжі, вона постійно думала про їхню веслувальну команду. Якби містер Фербразер був живий, завтра в неї було б тренування. Зазвичай він відвозив її туди й назад своїм мінівеном, бо інакше вона б не добралася до ярвілського каналу. Разом з ними, крім його дочок-близнят Нів і Шіван, їхала також Суквіндер Джаванда. В школі Кристал практично не контактувала з цими трьома дівчатами, але відколи вони зібралися в одній команді, то при зустрічі в шкільних коридорах почали вітатися. Кристал очікувала, що вони дивитимуться на неї з погордою, але, познайомившись ближче, побачила, що вони нормальні. Дівчатка реготали з її жартів. Перейняли її улюблені словечка. Вона мовби стала лідером команди.

У родині Кристал ніхто ніколи не мав власної машини. Зосередившись, вона навіть тепер відчула запах інтер’єру цього мінівена, незважаючи на кухонний сморід. Їй подобався той теплий запах пластмаси. Але їй уже ніколи не доведеться бувати в тій машині. Траплялися також подорожі в узятому напрокат мікроавтобусі, коли містер Фербразер, сидячи за кермом, віз на змагання всю команду, а інколи вони залишалися на нічліг, якщо школи, з якими вони конкурували, були далеченько. Сидячи на задніх сидіннях, вони виспівували Ріанину «Парасольку». Це стало їхнім ритуалом на щастя, гімном їхньої команди, і саме Кристал завжди починала з сольної партії репера Джей-Зі. Містер Фербразер мало не впісявся, коли вперше почув, як вона заводить:

Uh huh uh huh, Rihanna…

Good girl gone bad —

Take three —

Action.

No clouds in my storms…

Let it rain, I hydroplane into fame

Comin’ down with the Dow Jones…[1]

Кристал ніколи не могла збагнути змісту цих слів.

Каббі Вол розіслав їм листа, в якому сповіщав, що команда не збиратиметься разом, аж доки не знайдуть нового тренера, але ж вони його ніколи не знайдуть, це все просто купа лайна, і вони всі це розуміли.

Це була команда містера Фербразера, його улюблений проект. Кристал, долучившись до команди, мусила стерпіти чимало образ від Ніккі та інших дівчат. Цими насмішками вони приховували своє здивування, а згодом і захоплення, коли команда почала здобувати нагороди (Кристал тримала свої медалі в коробочці, яку поцупила в Ніккі. Вона ніяк не могла стриматися від манії ховати в свої кишені речі, що належали тим людям, які їй подобались. Це була пластмасова коробочка, оздоблена трояндами: така собі скринька для дитячих прикрас. Тепер там лежав ще й наручний годинник Тесси).

Найбльшу втіху вона отримала, коли вони перемогли тих малих шмаркатих сучок зі школи Св. Анни. Це був найкращий день у житті Кристал. Під час наступних шкільних зборів директорка попросила всіх членів команди вийти наперед, щоб їх побачила вся школа (Кристал була трохи розгублена; Ніккі й Ліан глузували з неї), а тоді всі почали їм аплодувати… те, що Вінтердаун дав чосу Св. Анні, мало неабияке значення.

Але все це скінчилося назавжди — подорожі в автомобілі, веслування й інтерв’ю для місцевої газети. Їй так хотілося б розповісти щось для тієї газети. Містер Фербразер казав, що поїде туди з нею. Лише вони удвох.

— А про шо вони там типу говоритимуть зі мною?

— Про твоє життя. Їх цікавить твоє життя.

Наче вона якась знаменитість. Кристал не мала грошей на журнали, але бачила їх удома в Ніккі, а також у приймальні лікаря, коли приводила туди Роббі. Це було б навіть цікавіше, ніж опинитися в газеті разом з командою. Вона мало не вибухала від збудження в очікуванні такої події і навіть якимось дивом зуміла втримати язика за зубами й не похвалилася бодай Ніккі чи Ліан. Хотіла їх здивувати. І добре, що нічого не бовкнула. Вона ніколи вже більше не буде в газеті.

Кристал відчувала всередині порожнечу. Намагалася більше не думати про містера Фербразера, наводячи лад у будинку, невміло, але старанно, тоді як її мати сиділа собі на кухні, курила й дивилася у вікно.

Невдовзі перед обідом до їхнього будинку на старому синьому воксхолі під’їхала якась жінка. Кристал побачила її з вікна спальні Роббі. Гостя мала коротке темне волосся, була вбрана в чорні штани, на шиї мала якесь етнічне намисто, а з плеча звисала велика сумка, заповнена різними папками.

Кристал побігла сходами вниз.

— Думаю, це вона, — гукнула вона Террі, що була в кухні. — Соцпрацівниця.

Жінка постукала, і Кристал відчинила двері.

— Привіт, я — Кей, заміщаю Метті. А ти, мабуть, Кристал?

— Так, — підтвердила Кристал, не відповідаючи Кей усмішкою. Вона відвела гостю до вітальні й побачила, як її вразив наведений нашвидкуруч порядок: порожні попільнички, поскладані на поламаних поличках речі, які перед тим були розкидані по кімнаті. Килим, щоправда, був і далі брудний, бо не працював пилосос, а на підлозі валялися рушник і тюбик цинкової мазі. Зверху на тюбику прилаштувалася одна з машинок Роббі, зроблених із сірникової коробки. Кристал намагалася відволікти цією машинкою увагу Роббі, витираючи йому задок.

— Роббі в яслах, — повідомила вона. — Я його відвела. Вбрала в штанці. Це вона його в підгузках тримає. Сто разів їй казала не робити цього. Я йому й задок кремом намастила. Там усе нормально, звичайна висипка.

Кей знову усміхнулася їй. Кристал зазирнула в двері і крикнула: «Мам!».

З кухні вийшла Террі. Була вбрана в старий брудний светр і джинси, проте це справляло значно краще враження, ніж минулого разу.

— Привіт, Террі, — сказала Кей.

— Ну привіт, — буркнула Террі, роблячи глибоку затяжку сигаретою.

— Сідай, — звеліла їй Кристал, і мама скорилася, згорнувшись клубочком на тому ж кріслі. — Хочете чаю або ще чогось? — запитала Кристал.

— Не відмовлюся, — відповіла Кей, сідаючи в крісло й відкриваючи досьє. — Дякую.

Кристал квапливо вийшла з кімнати. Уважно прислухалася до розмови, намагаючись почути, що скаже Кей її матері.

— Мабуть, Террі, ви не очікували побачити мене знову так швидко, — долинув до неї голос Кей (вона говорила