Читати книгу - "Несподівана вакансія"

з чудернацьким акцентом, подібним на лондонський, як у тої шикарної нової сучки в школі, на яку дрочили мало не всі пацани), — але мене вчора дуже стурбував Роббі. Кристал казала, що нині він вже в яслах?

— Ага, — підтвердила Террі. — Вона відвела його. Тіки нині зранку вернулась.

— Повернулась? А де вона була?

— Та я просто… просто ночувала у приятельки, — пояснила Кристал, поспіхом вертаючись у вітальню.

— Ага, але зранку вернулась, — повторила Террі.

Кристал пішла на кухню по чайник. Закипаючи, він так голосно свистів, що з розмови матері й соціальної працівниці вона не могла розібрати ані слова. Вона хлюпнула у великі чашки молока, кинула туди пакетики із заваркою, намагаючись робити все якомога швидше, і занесла три гарячі чашки у вітальню саме тоді, як Кей казала:

— …вчора в яслах розмовляла з місіс Гарпер…

— З тією стервою… — скривилася Террі.

— Ось чай, — звернулася Кристал до Кей, ставлячи чай на підлогу й повертаючи одну чашку вушком до неї.

— Дуже дякую, — сказала Кей. — Террі, місіс Гарпер сказала мені, що за три останні місяці Роббі дуже часто був відсутній. Він уже давненько не бував там упродовж цілого тижня, це так?

— Шо? — перепитала Террі. — Ага, не був. Ні, був. Він тільки вчора не пішов. І коли йому боліло горло.

— Коли це було?

— Шо? Місяць тому… півтора місяці… десь так.

Кристал присіла на бильце маминого крісла. Вона не відводила очей від Кей, завзято жуючи жуйку і склавши руки на грудях, як і її матір. У Кей на колінах лежала велика товстезна папка. Кристал ненавиділа ці папки. Понаписують про тебе всякої фігні, підшиють у папку, а ти потім відповідай.

— Я сама відвожу Роббі в ясла, — пояснила вона. — По дорозі до школи.

— Ну, але за словами місіс Гарпер, він пропускає набагато більше, ніж колись, — відповіла на це Кей, переглядаючи нотатки, які вона робила під час розмови з управляючою яслами. — Річ у тому, Террі, що коли його торік вам повернули, ви зобов’язались водити Роббі в ясла.

— А хіба я, курва, не… — почала дратуватися Террі.

— Ану, заткайся, чула? — гаркнула на матір Кристал. Тоді звернулася до Кей: — Він захворів, мав запалені гланди, я брала для нього в лікаря антибіотики.

— І коли це було?

— Десь зо три тижні тому… десь отак…

— Коли я вчора тут була — (Кристал затято жувала, відгородившись бар’єром складених рук), — мені здалося, Террі, що вам дуже важко було опікуватися Роббі.

Кристал зиркнула на матір. Її стегно було вдвічі товще за стегно Террі.

— Я не… я ніколи… — Террі раптом змінила думку. — Він у нормі.

У Кристал від здогаду потемніло в очах, мовби її накрила тінь якогось стерв’ятника, що ширяв над нею.

— Террі, коли я вчора прийшла, ви щось прийняли, так?

— Ні фіга, ні! Це мені, курва… ти довбана… я не кололась, ясно?

Кристал почала задихатися, їй аж задзвеніло у вухах. Оббо, мабуть, дав матері не просто один пакетик, а цілий оберемок. Соціальна працівниця побачила її заширяною. Наступного разу аналізи Террі в «Белчепелі» будуть позитивні, і її знову попруть звідти під три чорти…

(…а без метадону вони знову повернуться до того кошмарного існування з напівздичавілою Террі, яка знову братиме у свій беззубий рот у першого-ліпшого волоцюги, щоб тільки ширнутися. І Роббі знову заберуть від них, але цього разу він може вже й не повернутись. В кишені у Кристал лежав прикріплений до ключів брелок у формі сердечка, а в ньому — фотографія однорічного Роббі. Справжнє серце Кристал почало гупати так, ніби це були змагання з веслування, і вона гребла, гребла, долаючи опір води, її м’язи дзвеніли від напруження, а суперниці лишалися позаду…)

— Ти довбана!.. — закричала вона, але ніхто її не чув, бо Террі й далі репетувала до Кей, що сиділа з чашкою в руці з незворушним виглядом.

— Ні фіга я не ширялась, у тебе нема доказів!..

— Ти довбана дурепа! — ще голосніше крикнула Кристал.

— Ні фіга не ширялась, це, блін, брехня! — верещала Террі, мов звір, що потрапив у тенета й кидається навсібіч, дедалі більше в них заплутуючись. — Ніколи, курва, не кололась, ясно, я ніколи…

— Тебе знову попруть на фіг з тієї сраної клініки, драна сучко!

— Не смій так говорити, блін, зі мною!

— Годі вже, — спробувала вгамувати їх Кей, ставлячи чашку на підлогу і встаючи з крісла. Вона й сама перелякалася тієї колотнечі, що вибухнула з її подачі. Крикнула: — Террі! — злякавшись не на жарт, коли Террі раптом випросталася в кріслі й сіла на друге бильце обличчям до доньки. Мало не стикаючись носами, вони, як дві ґарґуйлі, сипали прокляттями.

— Кристал! — вигукнула Кей, коли Кристал замахнулася кулаком.

Кристал оскаженіло зістрибнула з крісла подалі від матері. Здивовано відчула на щоках якусь теплу рідину, яку спочатку сприйняла за кров, але це були сльози, звичайні прозорі сльози, що зблиснули на кінчиках її пальців, коли вона спробували їх витерти.

— Годі вже, — збентежено повторила Кей. — Угамуйтесь, будь ласка.

— Це ти, блін, угамуйся, — огризнулася Кристал, витерла тремтячою рукою обличчя і знову подалася до маминого крісла.

Террі здригнулась, але Кристал просто схопила пачку від цигарок, витягла звідти запальничку й останню цигарку і запалила її. Зробила затяжку і відійшла до вікна. Там повернулася до них спиною, намагаючись стримати непрохані сльози.

— Добре, — сказала Кей, що й далі стояла посеред кімнати, — може, поговоримо про це спокійно…

— Пішла ти, — глухо буркнула Террі.

— Це стосується Роббі, — додала Кей. Вона й далі не хотіла сідати, не наважуючись розслабитися. — Я для того й прийшла сюди, щоб переконатися, що з Роббі все гаразд.

— Ну, й шо з того, шо він не пішов у довбані ясла, — процідила біля вікна Кристал. — Подумаєш, великий, блін, злочин.

— …Великий, блін, злочин, — озвалася луною Террі.

— Йдеться не тільки про ясла, — мовила Кей. — Учора, коли я його бачила, він був у поганому стані, мав подразнення. Він уже завеликий для того, щоб носити підгузники.

— Я з нього зняла ті срані підгузники, він тепер у