Читати книгу - "Мій супер сусід, Аріна Вільде"

Прикушую губу, розглядаючи чоловіка з близька. Намагаюся придушити свої фантазії, які зараз так не доречно крутяться в голові, і кажу собі, що він дорослий чоловік. Чоловік, у якого нещодавно у ліжку побувала якась жінка. Такі не дивляться у бік двадцятирічних студенток, такі насолоджуються зрілими досвідченими жінками. Шикарними та знаючими собі ціну. Водять їх у ресторани та купують дорогі прикраси.

І від цього стає сумно. Хочу, щоб Влад був років на сім молодшим. Щоб у нас були спільні теми для розмов і щоб я не замислювалася над тим, чи це правильно - загравати з ним. Скільки він казав, йому років? Тридцять чотири? Це він аж на тринадцять років старший за мене! Тринадцять!

Вже збираюся відсторонитися, як відчуваю його руку, що повільно піднімається вгору. Він переміщає долоні зі спини на бік і я починаю тремтіти від його дотиків.

Заворожено дивлюсь на обличчя Влада. Очі в очі. Тільки його погляд - важкий, а мій - розгублений і збентежений.

Спостерігаю, як його губи повільно наближаються до моїх. Ще кілька сантиметрів і зіткнення неминуче.
Я заплющую очі, розуміючи, що зараз станеться це - найпалкіший поцілунок у моєму житті. Тому що ще жодного разу я не відчувала такого. Ні разу не була в такому передчутті. Ні разу від дотику чоловіка в мене не збивалося подих, не кидало в жар і не тремтіли ноги. І не має значення, що це був зовсім незнайомий чоловік. Мені було достатньо того, що я знала його ім'я, адресу та те, що він, як і я, любить полуничне повидло.

- Солодких снів, мила овечка, і дякую за повидло. - До мене не відразу доходить сенс його слів, сказаних спокусливим тоном.

– Що? - Розплющую очі, збираюся обуритися і злюся на себе, що повелася на його провокацію, але Влад вже біля дверей. Схопив синю валізку і помчав у свій барліг.

Ось вже ні, так справа не піде! Зриваюся з місця та біжу на балкон. Перестрибую через перила, штовхаю незачинені двері і опиняюся в чоловічому царстві.