Читати книгу - "Нескорена імператриця, Аманді Хоуп"

Глава 26

Коли вона ховала свого сина, поклялася помститися відьмі за його смерть. Імператриця Белтрам так і не змогла збагнути, яким же має бути серце, щоб убити малюка заради своїх амбіцій. Тим більше вона не могла зрозуміти, як жінка, яка мала доньку, наважилася заподіяти зло іншій дитині.

Ліннея провела ретельне розслідування. Вона не помилилась. Спадкоємця вбила наложниця Морнар, але імператор відмовився слухати. Навіть покарати злочинницю не було змоги.

Але ніколи, навіть у найстрашніших кошмарах, імператриця не хотіла зла маленькій доньці Елоїзи Морнар. Можливо, її дочка виросте такою ж красивою та підступною, адже у змій не народжуються кошенята. Але завдати шкоди невинній дитині пані Белтрам не могла.

Майже відразу після похорону маленького принца Його Величність Гордор Крегаст влаштував великий прийом на честь дня народження принцеси. Імператриця тоді була не в кращому стані. Побачивши маленьку її серце розривалося від болю. Вона довго дивилася дівчинці услід. Її яскраве помаранчеве плаття погойдувалося в такт незручним крокам. Дівчинка була такою смішною, що неможливо було дивитися на неї без розчулення.

Мабуть, саме в цей момент наложниця і придумала спосіб усунути імператрицю.

Її Величність довго була у жалобі, дні та ночі проводила у кімнаті сина. Виходила лише зрідка, щоб віддати накази та почути відомості від шпигунів.

Несподівано до її палацу нагрянули стражники. Вони передали наказ імператора прийти до головного залу.

Імператриця нічого не підозрювала, вирушила туди з однією служницею. Як грім серед ясного неба на неї обрушилися звинувачення у замаху на життя наслідної принцеси. Вона тоді стояла горда, посеред шторму, не зводячи очей з єдиної людини. Імператор добре знав її, він не міг повірити в таку брехню! Вона довго чекала з надією, що він зупинить наклеп. Тим більше спіткало розчарування, коли Його Величність наказав замкнути її в холодному палаці до закінчення розслідування.

Навіть там вона безглуздо чекала і сподівалася до останнього, лише мучилася тим, що не могла ходити на могилку до сина і просиджувати дні в порожній кімнатці. Імператриця була повністю зламана.

Пройшло багато часу, перш ніж її знову покликали до палацу. Ліннея підбадьорилася.

«Він у всьому розібрався! Він знає, що я невинна!»

Вона вдягла сукню для урочистих випадків, веліла служницям створити високу, відповідну імператриці зачіску, йшла з високо піднятою головою, майже бігла по кам'яних плитах величезної зали.

Але виявилося, що її покликали, щоб відправити на заслання. Того дня ні слова не сказали про її причетність до замаху на принцесу, при всьому дворі не наважилися представити імператрицю дітовбивцею. Втім, цього було не потрібно!

Тоді висунули настільки сміховинні звинувачення, що вона досі гірко посміхалася, згадуючи про них.

Ліннея поринула у минуле. Ці спогади часом навалювалися настільки несподіваним і важким вантажем, що прийти до тями їй потрібен був час.

Вона продовжила малювати шахові фігурки, проганяючи похмурі видіння.

Незабаром урок добіг кінця і низка дівчат потяглася до виходу. Вони старанно оминали дочку генерала стороною.

Дівчина піднялася, склали свої речі, зовсім не помічаючи того, що відбувається. Простий секрет Ліннеї полягав у тому, що вона вже знала, хто з цих прекрасних створінь виявиться другом, а хто ворогом. Хто досягне успіху, а хто, незважаючи на впливову родину та величезні зв'язки, виявиться викинутим на узбіччя життя. Тепер їй не потрібно було намагатися сподобатися всім. Втім, це й тоді не було потрібно. На жаль, їй так хотілося потоваришувати з цими «чарівними леді», що вона зі шкіри лізла, намагаючись влитися в їх суспільство.

Вона трохи забарилася, тому покинула клас останньою. Лише почувши незвичайний гомін, поспішила на вихід. Опинившись на ганку, заплющила очі від яскравого весняного сонця.

На її подив, двір повний був молодих людей, серед яких вона розглянула третього принца зі свитою і навіть спадкоємиця престолу першого принца.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍