Читати книгу - "Люлька, шабля - вся родина, Олег Говда"

— А чи дозволено буде і мені тебе запитати?

— Можеш... Але, на майбутнє, запам'ятай, Петре, ​​першу мудрість: менше питай — більше придивляйся та слухай. Тоді і навчишся всьому, і за розумного зійдеш.

Від такої поради впору промовчати, але цікавість не тільки кішку згубила і дівицю Варвару без носа залишила. Мене теж свербіло.

— Василю, а який рік нині? Щоб запам'ятати дату хрещення...

— Рік? — Полупуд глянув на мене з подивом. — Петрусю... Ні, я розумію, що ти в голову вдарений, але скажи: я сильно на попа схожий? Чи на писаря? Божий рік, який же ще. Як і день... Трійця вже минула, а до Петра і Павла ще далеченько. От і все… Але, як тобі дуже треба — в Січі запитаємо. Сподіваюся, ми туди ще цього літа доберемося.

Недоладно вийшло. Міг би і здогадатися, що календарі зараз не в кожній хаті в простінку висять. Ні «японські», ні відривні. Треба тему міняти.

— Так. Бовкнув, не подумавши. Взагалі-то я про інше хотів... Скажи, а тебе чому Полупудом нарекли?

Запорожець пригладив темно-русявий чуб і посміхнувся.

— Щиро кажучи, достеменно не відаю, але хресний говорив, ніби чумаки виміняли мене в таборі за півпуда солі. Бачили: немовля не циганської крові, в багатих пелюшках... ось і подумали: може де в дорозі їм рідна мати зустрінеться? Але, раніше, біля козацького стану заночували. Того року козаки поблизу княжого замку, що на Малій Хортиці, ще курені ставили... А на Томаківку перебралися, коли мені вже дванадцять минуло.

Василь продовжував розповідати, але далі я слухав не дуже уважно.

«Стоп! Стоп… Ось тобі, товаришу мандрівник у часі ще одна точка відліку! Мала Хортиця, кажеш?.. Наскільки я пам'ятаю — після загибелі князя-отамана Байди-Вишневецького, козаки пішли з його землі і оселилися на острові Буцькому* (*від «Буць» — утікач), він же Томаківка. І там козацька фортеця простояла до зими дев'яносто третього року. Одна тисяча п'ятсот, зрозуміло... Поки її не спалили татари... Після чого Кіш перенесли в більш недоступне місце, далі за течією Дніпра, аж за притоки Чортомлика і Базавлука. Що ж, поки все сходиться... В кожному разі, тури в ті часи по Дикому Полю ще бігали... Значить, народився Василь плюс-мінус, року вісімдесят першого. Залишилося дізнатися скільки років козакові, точну адресу Запорізької Січі і отримаємо дату прибуття... Хоча, для мене ця інформація має суто академічний інтерес. В тому плані, що конкретної вигоди не дає. Я навіть віщуном заробляти не зможу… Бо треба було у восьмому класі історію вчити, а не записки Світланці з третьої парти писати»