Читати книгу - "Омана, Яна Янко"

 Спустившись на нижню палубу, Вільям повільно крокував, насолоджуючись останніми хвилинами на кораблі. Він хотів затриматися тут ще трохи, вдихнути повітря океану, що змішувалося із запахами морської солі й деревини. Його ніздрі наповнював свіжий аромат, який він намагався запам'ятати. Але настав час обіду. 
 Відчинивши двері ресторану, він зайшов всередину й попрямував до свого улюбленого столика біля сцени. Тут завжди була затишна атмосфера, яку він полюбив за ці кілька днів. І яка навіювала спогади, які хотілось забути, але також які хочеться згадувати щомиті. 
 Замовивши рис з червоною рибою та свіжими овочами, Вільям оглянув інтер'єр ресторану, який за ці кілька днів став для нього майже рідним. Дерев'яні панелі стін, старовинні лампи, що м'яко освітлювали простір, люди навколо весело розмовляли та обмінювалися враженнями від подорожі. 
 Як завжди, замовлення не довелося довго чекати — через десять хвилин перед ним з’явилася ароматна страва. Запах свіжої риби, змішаний із легким ароматом овочів, викликав у Вільяма теплі спогади про домівку. Їжа була смачною, і він насолоджувався кожним шматочком, відчуваючи, як смак заповнює його думки, тимчасово відволікаючи від сумних роздумів. 
 Після обіду він вийшов на палубу, де зустрівся з батьком. Генрі повідомив йому, що Алекс, уже пішов забирати його речі з каюти. Навколо ставав усе голосніший галас людей, які зібралися на палубі, щоб спостерігати за моментом, коли корабель наблизиться до порту. Вони з цікавістю вдивлялися вперед, де на горизонті з’являлися обриси будівель. 
 "Титанік" підпливав ближче, його величезна тінь огортала пірс, накладаючись на маленькі кораблики, які здавалися зовсім крихітними в порівнянні з ним. Вільям дивився на величезний лайнер, який несли хвилі, відчуваючи, як серце стискається від змішаних емоцій. Він стояв поруч із батьком, відчуваючи, як цей момент знаменує кінець однієї подорожі та початок іншої. Його думки знову поверталися до Кріса, але він знав, що тепер має рухатися вперед. 
 Корабель зупинився, і людський потік почав спускатися на пристань, де всіх зустрічали міцними обіймами та сльозами радості. Сміх і радість змішувалися з шумом води, створюючи атмосферу святкового повернення, що надовго залишиться в пам'яті кожного. 
 Вільям, його батько Генрі та Алекс підходять до великої чорної машини, яка вже чекала на них. Вони сіли всередину, і автомобіль плавно рушив у напрямку Лондона. Проїжджаючи містом, Вільям не міг відірвати погляду від чарівних будинків, з їхньою витонченою архітектурою і деталями, що нагадували про велич і елегантність минулих епох. 
 Його очі ловили вивіски затишних пабів, які так і манили зайти всередину, щоб відчути справжню англійську гостинність. Місто оживало перед його очима, відкриваючи безліч місць, де можна було насолодитися шопінгом, випити чашку чаю або скуштувати щось смачненьке. Кожна вулиця, кожен поворот розповідали свою історію, наповнену духом старовини та сучасності одночасно. 
 Дорога займала дві години, і втомлений Вільям вирішив трохи поспати, відкинувшись на м'яке сидіння. Йому снилося, як він гуляє вузькими вуличками Лондона, насолоджуючись кожним кроком, кожним дотиком старовинної бруківки під ногами, відчуваючи життя та історію міста на кожному кроці. 

 Після деякого часу його лагідно розбудили, повідомивши, що вони прибули. Вільям розплющив очі й побачив перед собою елегантний будинок, який належав його батькові. Він вийшов з автомобіля і почав розглядати будівлю. 
– Як тобі? – запитав Генрі, ставши поруч і спостерігаючи за його реакцією. 
– Дуже гарний, – відповів юнак, із захопленням оглядаючи новий будинок, його височенні вікна, витончені балкони та чарівний фасад. 
 Будинок був пофарбований у чистий білий колір і складався з двох поверхів. Навколо будинку розташовувалася велика чорна огорожа з візерунками, яка додавала елегантності та захищеності, ніби обрамляючи його, як дорогоцінний камінь. 
 Зайшовши у двір, Вільям ступив на кам'яну стежку, яка вела до головного входу. Він був зачарований красивим садом, де росли різноманітні сорти квітів: троянди, лілії, фіалки, їхні барвисті пелюстки радували око і наповнювали повітря ніжними ароматами. Серед садових кущів виднілися фруктові дерева, обтяжені соковитими плодами, що ніби запрошували зірвати їх та скуштувати. 
 На задньому дворі розташовувався відкритий басейн, вода якого мерехтіла в променях сонця, граючи усіма кольорами веселки. Поруч стояла дерев’яна гойдалка, на якій можна було відпочити, милуючись красою саду. Неподалік була затишна альтанка, обвита виноградною лозою, що створювала приємну тінь і прохолоду у спекотні дні. Від альтанки вела вузька доріжка до маленького фонтану, з якого вода тихо дзюркотіла, створюючи заспокійливий звуковий фон. 
 Зовні будинок виглядав розкішно і приваблював своєю простотою та елегантністю. Вільям відчував, що це місце зможе стати для нього справжнім домом, де кожен куточок випромінював затишок і тепло. 
 Зайшовши всередину, Вільям опинився в просторому передпокої, де його зустріла тепла дерев'яна підлога з красивою інкрустацією. Знявши взуття, він відчув приємне тепло під ногами. Алекс повів його далі, показуючи, де знаходиться кухня. Її атмосфера з дерев’яними шафами, великою плитою і широким робочим столом надихала на приготування вишуканих страв. На полицях стояли старовинні глиняні горщики та мідні каструлі, які додавали кухні характерного шарму. 
 У вітальні, яка була світлою і просторою, стояв великий диван з м’якими подушками, кріслами та пуфами, що створювали куточки для відпочинку. На антикварних тумбах були розставлені витончені світильники. Штори з дорогої тканини, що важко спадали, не пропускали жодного променя сонця, створюючи атмосферу спокою. На стінах висіли картини відомих художників. На першому поверсі була кімната для гостей, простора ванна та гардеробна, яка дозволяла розмістити весь одяг і аксесуари. 
 Піднявшись дерев’яними сходами на другий поверх, Вільям потрапив у світ інших кімнат. Тут знаходилася його спальня, кабінет батька та його кімната. У кабінеті стояв великий дубовий стіл з антикварними письмовими приладдями, а на полицях височіли численні томи старовинних книг. Ванна кімната та туалет були розташовані окремо, створюючи зручність і комфорт для кожного мешканця будинку. 
 Відчинивши двері до своєї нової кімнати, Вільям одразу побачив величезне ліжко з м’якими подушками та красивою ковдрою, що манило до відпочинку. Біля виходу були двері, за якими знаходилася ванна кімната з сучасною сантехнікою, великим дзеркалом і джакузі. За іншими дверима ховалася гардеробна, де було достатньо місця для всього його одягу та взуття. 
 З вікна його кімнати відкривався чудовий краєвид на сад, де він міг милуватися вечірніми заходами сонця та ранковими туманами, які ніжно огортали квітучі клумби та зелені газони. 
 Усю стіну займав стелаж, де Вільям міг розмістити книги, рамки з фотографіями, різні квіти та декор. Високі полиці давали змогу створити власний куточок спогадів та інтересів. Балкон з маленьким круглим столиком і кріслом обіцяв стати улюбленим місцем для ранкових чайних ритуалів, де він міг насолоджуватися свіжим повітрям і тишею перед початком дня. Широке та низьке підвіконня, декороване м’якими подушками, було ідеальним куточком для читання під шум дощу, створюючи затишний простір для релаксації. 
 Розпаковуючи речі, Вільям відчував змішання хвилювання та спокою. Він спустився на перший поверх, де якраз була подана вечеря. На кухні було чути запахи свіжоприготованих страв, що викликали апетит і створювали атмосферу домашнього вогнища. 
– Як тобі твоя кімната? – запитав батько, сідаючи за стіл. 
– Вона просто чудова! – радісно відповів Вільям, намагаючись одночасно насолоджуватися вечерею та обдумувати, як він облаштує свою нову простору кімнату. 
– Я радий. Можеш потім змінити її як захочеш, – додав батько з усмішкою. 
– Так і зроблю, – усміхнувся Вільям. 
 Після вечері Вільям повернувся до своєї кімнати. Прийнявши душ та переодягнувшись у зручну піжаму, він ліг у ліжко. Накрившись м’якою ковдрою, він швидко заснув, відчуваючи, як новий дім огортає його теплом і затишком.