Читати книгу - "Капкан (на) демона, Katerina Школіна "

Нові порядки

– Ти тепер мій слуга. Відтепер політикою, економікою та іншим у твоїй країні займатимусь я, тобі залишиться тільки підкорятися моїм наказам.  Є питання?
– А на обід буде паста?

© Автор невідомий 

На піратському кораблі після вдалої угоди панує весела та жвава атмосфера. М'ясо морського чудовиська забезпечило їх капіталом на цілий рік.

Корабель звивається в танцях хвиль,  прикутий якорем до дна поруч пірсу. Пірати перетворили його мало не на паб під відкритим небом - з величезними прапорами, що розвіваються на вітрі. Палуба ж прикрашена ліхтарями, які блищать світлом на тлі затухаючого дня, а мачти вкриті кольоровими стрічками. 

Всюди алкоголь і веселощі. Пірати в своїх найновіших  вбраннях та з кухлями рому у руках, радісно святкують вдалий день. Команда нібито з небезпечних морських вовків. А насправді вони, як діти, понад усе люблять веселощі.

Очі блищать. Вони співать пісень і чекають на капітана і її супровідних матросів, що мають доєднатися до святкування.

Лунає пісня за піснею. Спитаєте, звідки черствим і закаленим у морських небезпеках піратам взяти музичні інструменти?

У капітанській каюті. На стіні коло столу. Завжди легко помітити струнний смичковий інструмент, схожий на скрипку, і ще два струнні щипкові інструменти близькі до лютні.  Ну і звичайно улюблений інструмент капітана - гітара, яку у руки, крім неї, може брати тільки боцман. 

За правилами корабля, у каюті капітана не можна чіпати жодних речей. Проте зараз той самий випадок, коли робиться виключення, бо пірати святкують. 

Саме тому матроси забрали з стіни інструменти, аби зіграти свої найкращі і найулюбленіші мелодії. А капітан мала б взяти у руки гітару. Але зараз, доки її немає, гітара опиняється у руках боцмана. Ще якийсь матрос дістає з кишені губну гармонь і підхоплює знайому мелодію.

Під ногами піратів відчувається ритмічне гойдання корабля, яке підсилює загальну радість та енергію.

Звідусіль тільки і лунає піратська пісня, колись написана капітаном у суворі штормові дні, яка стала мало не їхнім гімн:

Гей на палубі! Встати на якір!

У нашого брата лиш один прапор.

Такий самий чорний і страх навіває,

Як дно всіх ущелин у океані.

Полундра! Стережися піратів! - заспівують всі хором, підхоплюючи мотив лоцмана.

Як наше життя вам не до сма’ку,

І ви не бажаєте йти у атаку

Катіться скоріше до Дейві Джонса -

Так вчив нас наш добрий боцман.

Полундра! Стережися піратів! - гукають усі матроси з флягами в руках.

Усіх непокірних зсилаєм на дно,

А після на стіл ставим ром і вино.

І знайте зійдемося ми якорями*

Сміливо з одвічними ворогами!

Полундра! Стережися піратів! - все веліше і п’яніше співає команда.

Брехня, що в піратів є всі скарби на світу. 

Бо прапором білим нам не володіти*.

Щурів сухопутних пустити по рейці!

Нашій Чорнявій* не стояти на рейді!

Тепер співають уже усі, а особливо виділяється хрипкий і скрипучий голос старого матроса Бонні, від чого пісня набуває трохи моторошнуватого відтінку:

Наш брат - лиш пірат!

Не аристократ!

І нехай мінливий наш світ у стократ!

Під короля, як під главаря

дух наш не прогнеться,

Нехай його флот повен солдат 

під три чорти несеться!

Гей! Гей! Гей! Гей! - чути ритмічний тупіт чобіт матросів.

І поки у флязі на дні ще є ром…

Гей! Гей! Гей! Гей!  - дерев'яні дощечки аж гнуться і тріщать від піратських ніг.

Ми в бій безстрашно ідемо разом!

Гей! Гей! Гей! Гей!

І поки у флязі на дні ще є ром…

Гей! Гей! Гей! Гей!

Ми в бій безстрашно ідемо разом!

Весела пісня завершується і стихає музика. 

- Полундра! Стережися піратів! - заспівує незнайомий глибокий голос і вся команда повертається у бік чужинця.

Тепер не впізнати у цьому статному воїні того самого тихоню-полоненого. Хоч зовні атлант і не змінився, але зараз від нього віє незнайомою силою і сталлю. 

Поруч, за його спиною, присоромлено опустивши голову від стоїть капітан піратів. 

Матроси ж, які супроводжували її уже приєдналися до інших членів екіпажу.

Зараз Азалія трохи розгубила своєї впевненості і зухвалості, до того ж її пригнічує теперішнє становище і обов'язок коритись комусь. А ще їй соромно перед командою, бо їх капітан втрапив у халепу. І її можна зрозуміти - вільному пірату, та ще й очільнику цілої банди досить принизливо служити комусь.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍