Читати книгу - "Капкан (на) демона, Katerina Школіна "

Такий незнайомий контраст змушує піратів насторожитися, бо зі сторони здається, ніби Піратка і Русал помінялись місцями: він увібрав усю її холодну сталь, а вона забрала усю його мовчазну покору.

Морський бриз несе запах свіжої солоної води, а музика припиняє веселі піратські мелодії, що створювали особливий колорит і атмосферу.

Пірати опустивши свої келихи та закривши свої роти, відчувають, що їхні серця важчають. Здалека можна угледіти їх пронизливий прищур. Утім, вони все ще чекають на слова капітана.

Боцман перший порушує тишу, виступаючи трохи вперед:

- Ви повернули втікача, капітан? Якщо так, то наказуйте що далі, і давайте повернемось до свята.

Азалія декілька секунд мовчить, неприязно косячись на Ділана. А потім зковтує і вирішує пояснити:

- Ділан тепер не втікач. Відтепер він господар цього судна так само, як і я. Його накази рівнозначні моїм, - вона знову випросталася і овіяла поглядом усю команду. Ніби повернулася та сама Азалія, яка покинула корабель, аби укласти угоду і знайти втікача. Та це було не зовсім так... -  Пояснювати такі нововведення я не вважаю за потрібне. А тепер давайте продовжимо святкування.

Піратка знову косо зиркнула на атланта.

Аби очі мої тебе не бачили… - хмуро зауважила її свідомість.

Вона хотіла відійти до столу, аби побути на самоті і переварити усі події, які відбулися з нею за такий короткий час (словам Ділана вона все ще не до кінця вірила). Але не встигла вона відійти і кроку, як атлант схопив її за лікоть і повернув за свою спину.

Не так швидко, бісове створіння! - майнуло в його думках.

Капітан махнула головою, бо їй здалося, що вона почула цю не дуже приємну фразу. Але побачивши, що губи Ділана навіть не розмикалися, прогнала свою підозру.

Атлант зараз теж мав, що сказати.

- Я не просто другий господар цього судна. Відтепер… - на його губах відобразилася легка усмішка. Він заклав руки за спину і нахилив голову трохи вбік, ніби надсміхаючись над ситуацією. Хоча, а може так і було. - Я господар корабля і вашого капітана, а значить мої накази мають вищу силу. Простіше кажучи, вона… - його усмішка стала ширшою. - мій раб.

Здавалося, що він смакує ці слова.

- Що ти мелеш! - вирвався вперед один із матросів з чітким наміром почесати свої кулаки об обличчя нахаби. Але бачачи загнаний і винуватий погляд Азалії, боцман схопив його за шкірку, зупинивши, і не даючи необдумано влізти в бійку.

- Погодь… - хрипко проговорив він. - Треба розібратися.

- Та що тут розбиратися! Цей вилупок назвав нашого капітана рабом!  - психанув ще один матрос, поправляюча шкіряну портупею зі зброєю. - Повісити його на рейці та й з кінцями!

- Так! - хтось махнув зброєю вгору.

- Так! - почулося уже декілька голосів.

- Так! - неслося ошарашеною гурьбою.

- Тихо! - прикрикнула на команду капітан. І, махнувши рукою у бік Ділана, твердо заявила: - Ви - моя команда, а я - капітан. Наші з вами відносини незмінні. Змінилося лиш те, що тепер і наді мною є керуючий. Неважливо як це сталося. Я обіцяю, що у нас з вами все залишиться, як було. А мої відносини з… - вона проковтнула слово “хазяїн”. - не стосуються вас. - Азалія говорила розмірено і чітко. 

Пірати слухали і були не те щоб розчаровані, а скоріше засмучені. Бо, знаючи характер капітана, навряд по своїй волі вона дозволила б комусь управляти нею. 

- Ви можете взяти відпустку, бо наступна експедиція буде пов'язана саме з моїм “боргом” русалу, - Ділан кривиться від ненависного слова. - Я не стану змушувати вас допомагати мені розплачуватись. Тому ви всі вільні піти.

Повисла неловка тиша.

Першим подав голос боцман. Цей вусач з самого початку шляху дівчини, як піратки, був з нею. Тому навіть не думаючи заявив: 

- Я був завжди з Вами, капітан. І щоглу мені в зад, якщо я збрешу, але я пережив найкращі часи разом з Вами за всю мою довгу моряцьку долю. Ким же я буду, якщо залишу вас?

- Ким? - їдко хтось подав голос з натовпу.

Боцман розвернувся і розсміявшись відповів:

- Ну, боцманом точно не буду. Хто ж мене візьме на таке тепле місце, як не наш капітан.

Серед команди пронісся тихий смішок. Атмосфера знову оживляється.

А потім усі поволі почали погоджуватися з боцманом і запевняти, що залишаються.

- Тоді я ще маю попередити, - продовжила Азалія. - Це буде не так просто. Ми потрапляли у небезпечні ситуації, але, як пам'ятаєте, найсмертонішим нашим перестрічним був Кракен. Відправившись зі мною, ви зрозумієте, що це був лише якийсь восьминіг-переросток. Бо мій наступний курс - Бермуди.

Серед команди пройшовся ошарашений гул, хтось навіть присвиснув, а хтось почав нарікати на обезбашеність даного рішення.

Так продовжувалося досить довго, але капітан давала можливість усім висловитися.

В цей раз з натовпу першим відгукнувся голос найстаршого пірата Бонні. 

Цей дідуган вже давно не працював би на кораблі, але Азалія, знаючи, що родичів чи іншого доходу в Бонні нема, взяла його на корабель. Важкої роботи він не робив, але часто давав потрібні поради. Так, він вчив матросів, як поводитись з кораблем.