Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

Розділ 9. Кріді

Комплектувати команди галер було нескладно. На заклик легендарного Вартового відгукнулися багато колишніх невільників. Екіпірування у них було різномасте, переважно трофейна зброя, відбита у демів, і дещо із запасів форту.

Хоча я підозрювала, що аргументом на користь того, щоб узяти цей корабель, була не стільки турбота про мене, скільки те, що галера була обладнана новим для цього світу озброєнням, яке спроектував і створив Дан за допомогою майстрів на рудниках. Матійці теж застосовували деякі з цих технологій, однак наш корабель був озброєний краще за всіх інших у невеликій ескадрі. Тож ми без проблем могли протистояти самотньому піратському кораблю, а може, й кільком. Але, за словами Саєба, піратські ескадри тут зустрічалися рідко. Було малоймовірним натрапити навіть на групу з трьох кораблів, не кажучи вже про більшу кількість, особливо після того, як ми поскубли демів біля форту.

За словами матійця, шлях на вітрильному кораблі до Матії за такої погоди тривав би до п'яти днів, але через тихохідність галер цей термін збільшувався до семи-восьми днів. Рибальський баркас, що прибув зі східного узбережжя, підняли на палубу другої галери і закріпили, тож вона мала вигляд майже авіаносця. Веслярів і годувальницю баронеси розмістили там же, на другій галері, під наглядом Конфідуса, який, на мій подив, виявив бажання супроводжувати нас, разом із групою своїх воїнів. Хоча прибульці з баронства формально не були заарештовані, пересуватися вільно їм не дозволялося. А з огляду на військове минуле еридіаніна і його сан, можна було бути впевненим, що за людьми, хоча б якось пов'язаними з Темрявою, будуть належно наглядати.

На кораблях по черзі віддавали команди зніматися з якоря. Першим узяв курс у відкрите море матієць, за ним рушила галера із закріпленим на ній баркасом. Наш корабель тримався в ар'єргарді.

Вийшовши у відкрите море, кораблі вишикувалися трикутником, так що ми з другою галерою рухалися тепер паралельним курсом, трохи позаду неї. Попереду до самого горизонту розстилалося море, а берег за кормою зменшувався доти, доки не перетворився на точку і зник з поля зору. Якийсь час нас супроводжували чайки, потім і вони зникли. Зерд пояснив, що Саєб навмисно вибрав курс, який дає змогу якомога далі обійти ділянки узбережжя, де був ризик зустрітися з демами.

Термін, відведений юній баронесі, був не таким уже й великим, і нам хотілося подолати шлях морем без зайвих затримок. За найоптимістичнішими розрахунками, ми могли дістатися баронства за два тижні, а це означало, що нам залишиться менше тижня на те, щоб розібратися і почати діяти. Крім того, Саєб стверджував, що залишилося всього кілька днів спокійної погоди. Далі вітер зміниться, і море стане неспокійним. Ми повинні були встигнути до цього часу, оскільки галери, з їхньою низькою осадкою, є вразливими до високої хвилі у відкритому морі.

Поки що погода нам сприяла. До горизонту стелилася синьо-блакитна гладь, на якій можна було розгледіти тільки брижі та іноді точки скель або невеликих острівців на горизонті. Щоб скоротати час, Зерд вправлявся у здатності бачити очима свого птаха. Для цього він вибрав на палубі захищене від вітру місце. Спираючись спиною на бочку, він відправляв папугу в політ, заплющував очі та входив у стан, який збоку мав вигляд сну.

Папуга віддалявся від корабля на деяку відстань, здійснював обліт, а потім повертався. За моїми оцінками, це займало від півгодини до години. Точніше оцінити було неможливо через відсутність у цьому світі годинника. У Дана були тільки перші напрацювання в цьому напрямі - досить громіздкі конструкції, що існували в одиничному екземплярі, тож доводилося покладатися на своє відчуття часу.

У такі моменти я намагалася триматися поблизу від Зерда, пам'ятаючи історію того, як Дан з'явився на моєму острові. Серед врятованих Даном із рабства людей виявився агент карателів. Йому вдалося підстерегти Дана під час шторму, в той момент, коли Дан був беззахисним внаслідок нападу морської хвороби, і скинути його за борт. Тому я влаштовувалася неподалік від Зерда, намагаючись, щоб моя спина була прикрита, і в мене був гарний огляд. Напевно, з мене був не надто серйозний охоронець, і хтось сказав би, що побоюватися тут особливо нічого. На галері були наші воїни і звільнені раби. Але ж зраду щодо Дана теж вчинив звільнений раб. Тому я вважала своїм обов'язком охороняти Вартового.

Після повернення, папуга Зерда отримував додаткову порцію горіхів, частину з яких Білосніжка примудрялася поцупити. Втім, папуга особливо не заперечував, а Білосніжка щоразу відкуповувалася компліментами. До цього папуги вона була більш прихильна, ніж до Зеленого, можливо, через те, що він ніколи не намагався до неї залицятися. Принаймні, я цього не помічала. Навпаки, здавалося, він збентежений її відвертою увагою.

Від роздумів на тему пташиних взаємин мене відволік Зерд. Цього разу він побачив острів, який знаходився дещо правіше нашого курсу. На острові були руїни, які чимось його зацікавили. Тому, не вдаючись у деталі, він віддав Саєбу розпорядження взяти курс на острів.

Поки ми наближалися до острова, Зерд накидав його приблизний план. Острів був витягнутий із заходу на схід, завдовжки близько трьох кілометрів і завширшки півтора-два кілометри. Нашою метою була південно-західна частина, тоді як ми підходили до острова з півночі. Виявилося, що з цього боку прибережні води всіяні рифами і невеликими скелями, тому у кораблів не було шансів підійти близько до берега. Висадка була можливою тільки на човнах.

З висоти пташиного польоту Зерд не помітив чогось небезпечного, але в цьому світі це ще нічого не означало. Тому до висадки приготувалася велика група воїнів. З другої галери висаджувався Конфідус із частиною своїх бійців. Зрозуміло, що капітан Саєб теж не міг пропустити таку нагоду. Разом, зібралося близько 20 осіб, включно зі мною.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍