Читати книгу - "Рід Добрянських. Генеалогія і спогади, Леонід Добрянський"

Помер батько на 45-му році свого життя, пригадую і зараз, як гарно та весело було з ним жити й працювати.

Бувало, троє сестер, трошки більшеньких - Тося, Ліза та Оля, - і я разом з батьком повиходимо на город з сапами працювати, сапаємо картоплю чи кукурудзу, а батько розповідає нам всяку всячину цікаву; він же був начитаний, працюючи, слухаємо його, та й так і не зоглянемось, як за роботою і день промине.

Причина передчасної смерті батька була та, що він іще з молодих літ - у вісімнадцять років - здорово застудився. Ось як це сталось.

Влітку, будучи зморений після тяжкої та довгої праці, він погнав у степ пасти батьківських волів. Воли паслися гарно майже на одному місці - така гарна була паша (бур'ян-трава). Він ліг у борозну на межі та й заснув; і так міцно заснув та спав, що, незважаючи на те, що надворі була сильна спека, а потім пішов холодний із градом дощ, він цих природних змін не відчув, навіть і не прокинувся, спав як убитий, холодна вода підбігла по межі під нього, перед тим спітнілого від спеки. Він застудився, і ця застуда давалася взнаки усе його подальше життя.

Влітку ще сяк-так, часом навіть зовсім гаразд, але взимку, коли благенька одежина не захищала від холоднечі, було йому зовсім погано. А справити собі добру одежу він не міг: нас, малих, крім матері, було шестеро, а роки ж перші після громадянської війни... Під час війни за ініціативою попа нас не один раз було пошарпано та пограбовано; так що одежина була сяка-така. Весь час чути було, як батько кашляє.

Може б, був іще який рік прожив, але трапилася з ним пригода, про яку я зараз розповім.

Отож під час громадянської війни та в перші роки після неї - у так званий відбудовчий період радянської влади - зарплатні вчителям грішми не видавали, а давали хлібом. Існувала так звана продрозкладка, лише в 1923 році почали платити грішми.

Батько, зібравши за декілька місяців зарплатню, вирішив добратися до міста Гайсина на ярмарок і дещо купити. Так і зробив.

Ярмарок у Гайсині був щотижня у четвер. Віддаль до нього з села 11 кілометрів; батько й пішов.

Туди ввесь час ішов пішки, а коли повертався додому, то пройшов пішки кілька кілометрів; одежина хоч і благенька, але, брьохаючись у великому снігу, зігрівся.

Залишається іще до села три кілометри; наздоганяє його підвода - їде сусіда Проценко Кузьма. Порівнявся з батьком, спинив коні та й каже: «Сідайте, Захаре Дмитровичу, підвезу, швидше вдома будете».

Батько і сів; ішовши, зігрівся, сівши, простиг, до того ще й вітер повівав, який пробрав його як слід.

Приїхав додому пізненько увечері; пам'ятаю, як сьогодні: привіз мені шапку-в'язанку, дещо з мануфактури та з півкіло чорного винограду.

На ранок він почувався кепсько і передав у школу, що на лекції з'явитись не може, тому що хворий, і просить, щоб його замінили інші вчителі.

Минає день, другий: він почувається з кожним наступним днем усе гірше й гірше. Не прохворівши й двох тижнів, батько помер, залишивши нас шестеро дрібних та сьому матір.

Ховали батька на селі уперше громадянським звичаєм без попа й кадила; із музикою та прапорами.

До революції батько із сільським попом був у звичайних взаєминах. В той час у школі, крім загальноосвітніх дисциплін, обов'язково викладався «закон божий» (наука різної брехні та нісенітниць у вигляді фантазій та казок).

А оскільки обидва були викладачами, то їм часто доводилося бути разом, і от між іншими балачками піп хвалився батькові, що він утримує в себе великий штат конюхів і іншої прислуги, худобу і взагалі господарство. Не дивлячись на величезні витрати, йому перепадало кожний рік, мабуть, не менше як мільйон карбованців.

В часи повалення царату, коли скинули царя Миколу II, батько, зайшовши в учительську, застав у ній попа і запитав у нього: «Чого це ви такі сумні?». Піп відповідає - як же можна не сумувати; «ви ж чули, що скинули царя-батюшку з престола, тому я в такій великій печалі». Батько, не довго думаючи, й каже: «Ну так що ж, скинули - так скинули, не ми його ставили, і нам до цього немає ніякого діла».

Піп скипів та як крикне: «Як це вам все одно? Так це для вас наплювать?», після чого вискочив з учительської, ляснувши дверима.

З того часу піп із батьком не те що не балакали, а навіть не дивилися один на одного.

Лише у своїх проповідях у церкві піп підбурював селян проти батька, мовляв, ваш учитель такий-сякий, він радий, що царя-батюшку скинули з престолу, «антихрист, в бога не вірує; стережіться, а то він і дітей ваших покалічить, що і діти ваші не віритимуть у бога».

Обурені селяни, наслухавшись таких проповідей, неодноразово приходили до школи і намагалися вигнати батька з шкільної квартири; був випадок, що розпочали з подушок, і перша їх партія була вже на шляху, але завдяки тому, що на селі була у той час рада в складі авторитетних людей, подібного роду бунти були припинені та втихомирені, і нас знову залишили в спокої.

Батько мій в армії ніякій не служив за станом здоров'я, а тому ніякої зброї в руках не тримав і як з нею поводитись, не знав.

Коли появлялися у селі австрійці або німці (а це було перед громадянською війною та під час війни), місцевий піп їх гарненько приймав, пригощав і направляв їх у школу до батька грабувати.

Не раз були такі випадки, що забирали наше майно майже до останнього. За ініціативою того ж таки попа батька було заарештовано і посаджено у в'язницю, де він і просидів більше як півроку, але через те, що здоров'я він був надто кепського і прямого обвинувачення не було, його звільнили.

Арешт стався таким чином: піп написав урядникові прохання, щоб цей останній заарештував батька, але оскільки в нього не було матеріалів для обвинувачення батька, то піп пообіцяв, що надішле їх пізніше.

Урядник дав наказ своїм жандармам заарештувати батька і посадити в камеру.

Жандарми точно і акуратно виконали наказ урядника, без зайвих слів прийшли: «Собірайтєсь, ви арєстовани», забрали і повели. Стали здавати - тюремна адміністрація не приймає, вимагає підстави, матеріалів, за що звинувачується дана особа. Жандарми пояснили, що сам урядник дав наказ арештувати поки що без матеріалів, мотивуючи тим, що вони будуть доставлені пізніше.