Читати книгу - "Пригоди бухгалтера Іри, Ярина Чорна"

Зруйноване місто як доказ людської жорстокості, як показник до чого призводить безвідповідальність, абсолютна влада.

 

Ну ось кіт сидить в їхній квартирі в схованці, ти бачиш його? - запитав Яхо.Бачу, я думаю що можна його звідти забрати.Ви що подуріли, Яхо ти при своєму розумі?- Фома почав кричати до них, - ну вона дурне дівчисько, мале , не розумне. А тобі майже двісті років. Ти куди зібрався її відправити. Я її нікуди не пущу. Ще через якогось кота загинути. Навіть не думайте.Фома, я туди і назад, ви навіть не помітите моєї відсутності.Дитино, ти не розумієш, ти насправді не розумієш там війна. Ти вже раз полізла під кулі. Якби Олександр був живий, він нізащо цього не допустив.

Іра встала із  стільця і обійняла Фому, він ніжно пригорнув її до себе, цілуючи у волосся.

Все буде добре. Я до Мурчика. - стиснула руку і зникла з обіймів.

Іра опинилася серед зруйнованої квартири, зовнішні стіни були розбиті, дверей також не було. Вона підійшла ближче до краю - уламки колишнього міста , повністю зруйноване, нестерпне видовище. Іра вирішила пошукати кота, він десь тут в зруйнованій квартирі заховався під уламками.

Киць- киць,Мурчику. Ти де? Киць- киць.

Вона обережно просувалася між кусками бетону, згарищем , але кота не було нігде видно. У наступній кімнаті були дирка в перекритті між поверхами, Іра помаленьку її обходила, побачила кота, а кіт її. Він був худющий, вимащений в сажу, і вже більше похожий на дикого кота, а не милого котика.

Киць- киць, Мурчику. Ходи до мене.

Кіт покосився на Іру, ніби не вірячи своїм очам, а тоді почав вилазити зі свого сховку, рухаючись помалу до Іри. А Іра до нього, ще пару кроків і ось кіт в неї в руках. Він відчувши людське тепло, жалібно занявчав, хапаючись кігтями за одяг Іри.

Ну тихо-тихо. Ти в безпеці. Зараз ми повернемося в маєток.

Іра відступила назад  від провалля, щоб не впасти, але під ногами затріщало, і вона зрозуміла, що падає в провалля між поверхами. Кіт притиснувся до неї, вона пролетіла два поверхи і впала на купу уламків  залізобетону. Вона відчула біль в усьому тілі, ноги відвернулися під неї, що вона почала їх хрускіт, біль в лівому боці живота, вона наскільки змогла підняти голову побачила що вона впала на арматуру, і вона пронизує її наскрізь. Нестерпний біль накрив її з головою, кіт сидів на ній, а вона втрачала свідомість. Перед очима пронеслися обличчя мами та бабусі. Вона тихо промовила:

Пробачте мене, я люблю вас.

А потім вона побачила ще його обличчя, це було настільки нестерпно, настільки боляче, що вона сказала:

Я не думала, що і в останні хвилини ти будеш мені привижатися, але нехай. Прошу поцілуй мене, - з останніх сил сказала вона і відчула його губи, Боже який же солодкий цього цілунок, хоча б в маренні, вона ще хотіла, але свідомість покинула її....

 

 

Мої читачі , чи цікаво вам? Напишіть мені. Буду дуже вдячна за ваші відгуки.