Читати книгу - "Відпустити й жити, Айсі Дора"

∞20∞

БОГДАН

Тиша її кімнати діяла на мене гнітюче. Давила відчуттям самотності. Що я тут роблю? На що чекаю?

Глупо. Сподіватись на щось більше між нами тепер вже безглуздо. На душі — пустка, яку нема чим заповнити. Принаймні зараз я бачу все саме так.

Вдягаюсь значно повільніше, ніж роздягався. Я все ще сподіваюсь, що вона повернеться у спальню. І що далі? Пригорнеться? Запропонує лишитись до ранку? Не тіш себе надією. Вона сховалась у ванній і тактовно чекає, коли ж ти звалиш, Богдане.

І я роблю саме це. Тихо зачиняю за собою двері і виходжу надвір.

Зупиняюсь біля авто, дістаю цигарки й нарешті дориваюсь до свого заспокійливого. Ліхтарі розчиняють темряву, і я спостерігаю, як дим, який я видихаю, повільно підіймається вгору й розчиняється.

Що буде далі? Я подзвоню чи напишу завтра, а вона тактовно мене пошле? Або зробить це прямо — я ж сам наполягав на чесності. На душі скребуть кішки, і хочеться себе обійняти, зігріти.

Як бездарно все завершиться між нами. Будемо уникати один одного й ховати очі при зустрічі.

Усередині з’являється ірраціональна злість. Я не хочу, щоб так було. Вона надто мені подобається. Зачепила. І я відкрився перед нею так, як ні перед ким раніше.

Я не піду, підібгавши хвіст, наче пес, що нашкодив.

Я зараз повернусь і все виправлю. Зроблю все повільно й зі смаком. Тепер, коли перша пристрасть вдоволена, я зможу бути витривалішим. Прелюдія. Спитаю, як вона хоче і що їй подобається.

Підіймаюсь сходами, рішуче налаштований показати їй зорі. Двері відчиняю повільно й тихо, сподіваючись, що вона не встигла помітити, що я пішов.

Лякаюсь, коли бачу її в передпокої. Не очікував.

— Я боялась, що ти пішов, — говорить Оля. Вона наче поривається підійти до мене, проте завмирає. Наче щось тримає її на місці.

Її слова — правдиві, чи це ввічливість? Вона справді не хотіла, щоб я йшов? Образилась?

— Я вийшов покурити, не знав, чи можна в тебе, — знаходжу гідний привід.

— У вітальні є вихід на балкон, — тихо пропонує.

Запановує мовчання. Я не знаю, чи слід мені знімати верхній одяг. Але ж я хотів знову зайнятись сексом і виправити перше враження. Тож поривисто знімаю куртку й роззуваюсь. Хочу взяти її за руку й повести у спальню, але щось у її вигляді мене стримує. Очі перелякані, а сама застигла, наче статуя. Що сталося?

— Чи можеш пригостити мене чаєм? Ти якось розповідала про особливі трав’яні збори. Завариш мені, будь ласка?

Оля наче відмирає від закляття. Йде на кухню й заходиться над частуванням. Ще під час першої зустрічі в цій квартирі я помітив, що такі прості побутові дії її заспокоюють.

Дивлюсь на неї й переконуюсь у своїй правоті.

Вона ставить на стіл два кухлі з чаєм. Я п’ю, а Оля гріє руки.

— Ти, напевно, думаєш, що я дивна? — говорить якісь чудернацькі речі.

— З чого б це?

— Я втекла у ванну, залишила тебе самого. Скільки мене не було? Я втратила лік часу.

— Я теж.

Не тільки втратив відчуття часу, а й поводився дивно. Пішов, нічого не сказавши. Не поговоривши. Якось по-дитячому.

— Це мій перший секс за багато років, і я почуваюся ніяково, — голос Олі тихий і невпевнений, а погляд не відривається від чашки.

То виходить, справа була не в мені? Дивом вдається стримати полегшений видих.

— Все нормально. Я розумію.

Не можу зізнатись у власній вразливості. Це занадто для мене. Не хочу, щоб вона бачила мене таким слабким і невпевненим.

— Я б хотіла, щоб ти залишився до ранку, — повільно підіймає на мене погляд, а моє серце робить кульбіт.

— Я теж цього хочу.

Повертаємось у спальню. Я знову роздягаюсь, залишаючись у боксерах. Оля, повернувшись до мене спиною, знімає халат і натягує довгу футболку та трусики.

Лягаємо в ліжко й вимикаємо світло.

Це так бентежно. Востаннє я спав в одному ліжку з Машею, а тепер — поруч інша жінка. Повільно притягую Олю в свої обійми, вкладаючи біля серця.

Повірити не можу, що півгодини тому збирався втекти, не попрощавшись. Якби я так зробив, зараз сидів би у себе на кухні й пив. Натомість — тримаю в руках бажану жінку. Чую тривожний стук її серця.

Не спиш, моя полохлива дівчинко? Для тебе це все теж стало незвичним, забутим?

Чи вдасться нам зробити такі нічні обійми в одному ліжку нормою? Я б цього дуже хотів.

Мене огортає спокій. І я повільно засинаю, не випускаючи Олю з обіймів.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍