Читати книгу - "Вовче прокляття, Марія Власова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Сховавши всі свої емоції за посмішкою, він взяв її під лікоть, бормочучи щось про те, що їй треба проспатись. Його подружка підняла тему розмови, до якої ніхто з нас не був готовий. Так що йому потрібен час, щоб прийти в себе, відважитись на розмову, яку я як міг старався уникнути. Спробував потягнути на вихід, та дівчина і тут вперлась.
— Що ти мене весь час хапаєш?! – закричала вона, відбиваючись.
— Нічого собі, наче серіал в реальному житті, — пробурмотала Марго, наливаючи собі в чарку лікер і попутно при цьому гризучи огірок.
— Відвези її додому, — кидаю ключі від машини брату, не бажаючи слухати всі ці п'яні крики.
— Я вам, що кобила?! Привезли-відвезли! Мене, між іншим, Марго сама запросила! Нікуди я не піду! – прийнялась пручатись дівчина.
— Зараз відвезу, — тільки киває брат, навіть не дивлячись в мою сторону.
— Якого чорта він мені командує?! І чому ти дозволяєш йому собою командувати?! – репетує блондинка так, що вуха в трубочку скручуються.
— Не доведи до гріха, — ричить брат, намагаючись її хоч якось зупинити.
Повертаюсь, щоб піти до себе, коли майже на виході з кімнати чую необачно кинуту фразу блондинки:
— Не розумію, як Дар взагалі знову повелась на такого покидька?! Життя її наче нічому не навчило! От же дурепа!
Повернувся, вперше за останній час відчувши звіра і його ревність. Ця фраза могла й нічого не значити в п'яній балаканині, та не уточнити не здавалось мені можливим.
— Знову?
Вираз мого обличчя, чи то інтонація з якою спитав, заставила блондинку посміхнутися.
— А ти думав ти у неї перший такий покидьок? – вона іронічно підіймає брову, знову показуючи себе з гидкої сторони. – Розвів наївну дівчинку на секс, а потім кинув назвавши легкодоступною. Всі покидьки по одній методичці працюють, чи не так?
Остання фраза була направлена в сторону кучерявого, від чого той навіть відпустив її. Дівчина оступилась і впала на підлогу, розкидавши своєю тушкою пляшки по підлозі. Її хитало зі сторони в сторону, та вона старанно удавала, що їй не потрібна допомога, щоб піднятись.
— Хто це був? – спитав на диво спокійно. – Хто з нею так вчинив? Назви його ім'я.
— Брат, не треба, — кучерявий чогось кинувся до мене, хоча я всього лиш підійшов ближче, щоб підняти п'янчугу з підлоги. Так, мене при цьому трясло не менше, чим її, а в грудях сперло повітря так, що поняття не маю як я дихав.
— Нащо воно тобі? – сміється блондинка. – Ти ж можеш просто подивитись в дзеркало і найти там відповідь!
— НАЗВИ ЙОГО ІМ'Я! – різкий крик вирвався сам собою. На дорозі до блондинки була перепона – брат, і він полетів в сторону, коли мені знесло дах. Схопив її за плечі та затряс, тому що замість відповіді, дівчина істерично сміялась. Наче все це для неї просто жарт!Її сміх припинився так само різко, як і почався. Після чого вона подивилась мені в очі та абсолютно серйозно сказала:
— Я б віддала своє життя, щоб такий покидьок, як ти, — поглянула на брата, — чи ти, ніколи не траплялись на шляху моєї сестри.
— Не торкайся її! – зупиняє мене від необдуманого вчинку брат, відштовхнувши в сторону.
В голові шум, серце надривно б'ється в вухах. Думки плутаються, мені вже хочеться пірнути у вовчу іпостась, щоб вони зникли з моєї голови. Перед очима все пливе, хапаюсь за голову і намагаюсь себе заспокоїти, виходить не дуже.
— Ти в порядку? – питає брат, коли я ледь не накинувся на нього лиш за те, що він торкнувся її плеча.
Невиразно киваю, кволо намагаючись піднятись на ноги. Мені не хочеться показувати йому свою слабість, та мені й не приходиться.
— Та що ти робиш?! – кричить майже одразу брат, коли його блондинка одним махом допиває пляшку та одразу відключається від випитого. Він ледь встиг підставити руку, щоб вона не ударилась маківкою об підлогу.
— Відвези її уже, від гріха далі, — видихаю, відчуваючи себе все ще кепсько.
— От за що вона мені?! – нарікає кучерявий, закидуючи непритомну дівчину собі на спину.
— Та що ви так голосите?! – фиркнула Марго, нарешті покинувши свій стратегічний пункт біля холодильника. – Руслана хороша дівчинка!
— Ага, звичайно, — продовжує бухтіти Юра, поки я відкриваю для нього двері на вулицю.
Забрав ключі назад, щоб відкрити двері машини, а то у кучерявого були зайняті руки. Він взагалі стогнав так, що на всякий випадок я його страхував позаду. А я то думав мені з Дариною на руках було тяжко… Думка про неї віддалась біллю в грудях, тож відвернувся, намагаючись приховати вираз свого обличчя. Наче на шиї повис нестерпний тягар провини, від якого я не можу позбавитись.
— Вона просто Дарину дуже любить, — продовжила жінка, переслідуючи нас. – Її рідна старша сестра померла в ранньому дитинстві, тому Руслана її дуже опікає.
— Щось не дуже на це схоже, — грубо бурчить кучерявий, укладаючи ту на заднє сидіння.
Марго накрила дівчину курткою і поруч поклала її взуття. Закрила двері машини, після чого ледь посміхаючись подивилась то на мене, то на брата.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовче прокляття, Марія Власова», після закриття браузера.