Читати книгу - "Відверто про Клавдію"

покинув середню школу й, вочевидь, вступив до армії. Щонайменше за півроку, якщо вірити статті, він отримав звільнення з огляду на небажання подальшої служби після того, як самовільно покинув частину.

Таддеус переїхав на кілька років до Чикаґо. Ґері в 1958-му вступив до Повітряних сил і був звільнений у 1962-му. Невдовзі після повернення Ґері до Колумбуса помер їхній батько.

У тому ж випуску, після заголовка на першій шпальті, «Сітізен-Джорнел» опублікував ексклюзивне інтерв’ю з Ділейн Льюїнґдон:

«ДРУЖИНА ПІДОЗРЮВАНОГО В “УБИВСТВАХ

22 КАЛІБРУ” РОЗПОВІДАЄ ВЛАСНУ ІСТОРІЮ —

СЛОВО МІСІС ҐЕРІ ЛЬЮЇНҐДОН»

Вона розповіла репортерам, що вважає Маккена, його матір і Крістін Гердман «жертвами замовного вбивства», і те саме стосується двох жінок, убитих біля «Кафе Форкера» в Ньюарку. Смерті двох жінок, казала вона, пов’язані з наркотиками, і це «синдикат Цинциннаті», вороги Маккена, заплатили, щоб їх прибрати.

Ділейн також розказала, що ще минулого літа повідомляла поліцію Кіркерсвілля й лейтенанта Пола Шорта про те, що її дівер винен у «вбивствах 22 калібру». Вона не казала цього поліції Колумбуса чи помічникам шерифа округу Франклін, стверджувала жінка, оскільки не довіряє їм.

Призначення дат і місць проведення слухань по кожному з братів загрузло в юридичній і політичній бюрократії. Прокурори Колумбуса хотіли, щоби слухання відбулись у їхньому місті, проте незабаром стало очевидно, що неможливо буде обрати безпристрасних присяжних будь-де в окрузі Франклін.

На захист Ґері призначений був громадський захисник Джеймс Кура, та оскільки суд відчував, що представлення обох підсудних громадським захисником може вилитися в конфлікт інтересів, захищати Таддеуса суддя обрав приватного адвоката з Колумбуса Ґері Таєка.

Таддеус мав постати перед судом раніше за Ґері, і Таєк домагався, щоби перше зі слухань, за трьома вбивствами, відбулося за межами округу Франклін — через досудовий розголос. Його клопотання про зміну місця було задоволене, і суд над Таддеусом за вбивства Дженкіна Джонса, Джойс Вермілліон і Карен Додрілл був перенесений до Ньюарка в округу Лікінґ, Огайо, і мав розпочатися 29 січня 1979 року. (Слухання про його участь у вбивстві превелебного Філдза в окрузі Фейрфілд і п’ятьох «убивствах 22 калібру» в окрузі Франклін — у Маккена і Мартінів — мали бути призначені пізніше.)

Таєк, молодий жвавий адвокат із поважної родини адвокатів і суддів, вимагав також, щоб суд зобов’язав прокурора округу Франклін ознайомити захист з усіма доказами в цій справі. Особливо його цікавила інформація, надана суду присяжних у березні 1978 року, яка призвела до попередніх обвинувачень проти Новатні, Політіса та Яско. Таєк чітко дав зрозуміти, що збирається перекрити зізнання свого клієнта зізнанням Клавдії.

29 січня репортер Нед Стаут, який висвітлював справу Льюїнґдонів для «Диспетч», оприлюднив інсайдерську інформацію:

СУД НАД «УБИВЦЯМИ 22 КАЛІБРУ» ПОЧИНАЄТЬСЯ

…Якщо клопотання будуть задоволені на користь штату, то очікується, що грубий промах шерифа й прокурора округу Франклін багатомісячної давнини стане одним із головних аргументів захисту проти на позір бездоганної справи прокурора округу Лікінґ Девіда Лайттайзера…

«Диспетч» дізналася, що Таєк хотів би викликати для свідчень міс Яско… Але, за словами її друзів, боячись за власну безпеку й будучи жертвою частих переслідувань через набуту нею скандальну славу, міс Яско намагається, з помірним успіхом, відновити свою хитку психічну рівновагу.

Вона не розголошує адреси, за якою мешкає в Джерман-Віллідж, і її друзі стверджують, що на підставі свого психічного стану вона опиратиметься будь-якій спробі викликати її до судової зали в Ньюарку.

Суд над Таддеусом у Ньюарку розпочався 29 січня, проте обрання присяжних було відкладено, оскільки Таєк суперечив прокуророві округу Лікінґ Девіду Лайттайзеру й вимагав більше часу на розгляд справи після помилкової статті в «Диспетч» про те, що Ґері Льюїнґдон начебто мав намір укласти угоду й визнати себе винним.

Присяжних — вісьмох жінок і чотирьох чоловіків, обраних 8 лютого — попередили, що їм доведеться переглядати моторошні фотографії жертв і що зізнання Таддеуса Льюїнґдона міститиме певну грубу лексику.

Їх відвезли поліційними автівками до «Кафе Форкера», де вранці 10 грудня 1977 року були застрелені Джойс Вермілліон і Карен Додрілл, а потім — до вже забитого дошками будинку Дженкіна Т. Джонса, сімдесятисемирічного чоловіка, якого застрелили 8 квітня 1978 року. Таддеус їхав на задньому сидінні однієї з машин, але не виходив під час поїздки.

У своїй вступній промові прокурор Девід Лайттайзер окреслив моторошну картину вбивств. Він описав тіла й особливості кожного поранення. Джойс Вермілліон мала кульові отвори зліва в грудях, у лівому плечі, у череві та кілька в обличчі. Джонсу багато разів поцілили в спину і в голову.

Місіс Доріс Вільямс, донька Дженкіна Джонса, засвідчила, що вони з чоловіком повернулися з вечері в місті до першої години ночі. Коли увійшли до будинку, казала вона, «світло горіло, двері були відчинені, а наші собачки зникли».

Вона знайшла тіло батька на підлозі біля дверей спальні. Жінка засвідчила, що з його ніг стягнули штани.

Ларрі Вермілліон зайняв місце свідка та розповів, що його дружина зазвичай працювала три ночі на тиждень до зачинення о другій тридцять ночі, поки він залишався з їхньою маленькою дитиною. Увечері 10 грудня дружина зателефонувала йому близько 10 вечора та сказала, що її підвезуть додому після роботи. Він попросив її привезти сендвічів, щоб узяти вранці на роботу. Коли Ларрі прокинувся й виявив, що дружина так і не повернулася додому, він відвіз дитину до родички та пішов до «Кафе Форкера» шукати її. І знайшов тіла обох жінок на задньому ґанку. Поряд із тілом дружини, розповідав він, лежав пакет із сендвічами, які вона зробила для нього.

За два тижні судового розгляду прокурор несподівано надав разючий доказ у формі замальовок місць злочинів, зроблених Таддеусом під час зізнання у вбивствах, із зазначенням місць, де стояли вони з братом і де були жертви, коли помирали.

Детектив відділу вбивств Колумбуса Роберт Капп теж надав як доказ плівку з зізнанням Таддеуса, яке силкувалися розчути слухачі в переповненій судовій залі.

Прослухавши запис, Таєк сердито звинуватив Лайттайзера в приховуванні доказів на користь Таддеуса. Таєк сказав, що має підстави підозрювати суттєві розходження між звітами помічників шерифа з місця вбивства Маккена та твердженнями Таддеуса на плівці. Він зажадав побачити всі звіти Департаменту шерифа округу Франклін.

Суддя Вінстон Аллен відхилив клопотання.

У п’ятницю, 16 лютого, з наближенням процесу Таддеуса до кінця, Таєк допитав Ділейн як ворожого свідка. Під час слухання адвокат висвітлив її минуле як жінки, яка частенько танцювала голою в сумнівних барах і, за його словами, «не раз здавала свої тіло в оренду чоловікам». Він стверджував, що Ділейн має зв’язки з кримінальним світом, особливо із синдикатом Цинциннаті, і пов’язана з великими наркоторговцями. Місіс Ділейн Льюїнґдон насправді спланувала всю цю низку вбивств, звинувачував Таєк, і домовилася з Ґері зробити з Таддеуса Чарльза цапа-відбувайла.

Вийшовши на трибуну свідка в темному пальті поверх форми медсестри, Ділейн заперечила, що має будь-які зв’язки з організованою злочинністю, організованою проституцією чи наркоторгівлею. Вона засвідчила, що Чарльз скоював убивства й примушував Ґері супроводжувати його. Щоразу, повертаючись додому, казала жінка, брати описували злочини, але вона заперечувала, що планувала чи брала участь у будь-якому з убивств.

Жінка підтвердила, що придбала чоловікові 22-каліберний автоматичний «Штурм Рюґер» і боєприпаси незабаром після вбивств у Маккена. І зізналася, що коли працювала на