Читати книгу - "Спустошення"

скільки зможу. Ми збираємося переписати скрипт світу, і сили реакції, повір мені, будуть дуже сильні. Ураган Катріна здаватиметься дитячою грою. Ти можеш втратити свій сценарій, який мав від народження, і скоріш за все, втратиш його, тому що ми почнемо велику переплавку сценаріїв цього світу, а між точкою А і точкою Б може відбуватися що завгодно. І мені потрібно, щоби був хтось сторонній, хтось такий, як ти, хто знає, що таке переплавка свідомості, щоб ти міг страхувати мене, бо я збираюся опуститися в саме жерло вулкана, в Мордор, де куються сценарії цього світу. Тому скажи мені ще раз, Могило, ти зі мною? Ти підеш зі мною до кінця?

— Я з вами. Буду з вами до кінця.

Карманов схопив мене за руку, дістав з кишені ножа і перше, ніж я встиг висмикнути руку, проколов мені палець. Він розітнув палець і собі й притис наші пальці докупи. У цей момент усе, що є навколо — небо в хмарах, верболози, береги і дзеркальна гладь Десни, — почали падати на мене, наче театральні декорації, а я, мізерний, крихітний, стою внизу глибокого колодязя, і небо все падає, падає, падає на мене і не може впасти. Так тривало кілька секунд, а потім світ знову став на місце, і я зрозумів — ось відбулося дещо важливе в моєму житті — можливо, це якраз була та точка, де ти змінюєш сценарій.

Між пальцями у Федора стирчала сигарета, на великому пальці запікалася кров, а рука все ще тряслася від шоку.

— Ти вже читав про кондратьєвські цикли? Гуров про них часто згадує.

— Ще не дістався, — відповів Федір. — Завис на його «Психоінженерії».

— Це хвилі підйомів і спадів в економіці, які описав економіст Ніколай Кондратьєв. Він теоретично обґрунтував, що в точці переламу одного циклу і переходу в інший відбуваються зміни технологічних укладів, тобто зміни домінуючих технологій. І, як правило, в цей період також відбуваються інші потрясіння — війни, економічні кризи, соціальні заворушення. За всіма розрахунками, ми зараз підходимо до такої переламної точки. Приблизно її позначають десь на 2014–2018-й роки. Та ситуація назріла вже прямо зараз. Про хвилі інновацій ти також не в курсі?

— Лише приблизно, — озвався Федір.

— Ну от, є теорія, згідно якої технологічні інновації теж приходять хвилями. Чотири такі хвилі ми вже поминули — починаючи від промислової революції і аж до епохи комп’ютерів і генної інженерії. П’ята хвиля має ось-ось поступитися місцем наступній, шостій хвилі — інформаційні технології відійдуть, замість них прийдуть нанотехнології, біотехнології, будуть розвиватися робототехніка, системи штучного інтелекту, ну і так далі. Та після шостого укладу має прийти сьомий — і його якраз пов’язують із когнітивними технологіями. Загалом його так і називають — когнітивним укладом, — сказав Карманов. — Насправді, зараз мало хто уявляє, що таке когнітивний технологічний уклад. Більшість серйозних людей зараз думають про шостий уклад. Про те, як розвиватимуться глобальні інформаційні мережі, які будуть нові матеріали, що буде відбуватися з людиною — чи вдасться врятувати людство від старості, чи можна буде заморожувати людину, як можна переносити людську свідомість на жорсткі носії. Але ми можемо зіграти на випередження. Поки існуючі еліти будуть розкручувати свій нанопроект, ми можемо передчасно розпочати когнітивну революцію і переграти всю ситуацію.

Карманов підплив човном до ями під кручею, де вони закидали сіті на сома.

— Давай, допоможи мені, — сказав він. — Я тягну, а ти змотуй акуратно, тільки дивися, щоб не заплуталось.

Руки Федора напружилися, коли він став тягнути сіті, і Карманов натужно напнув губи.

Раптом човен здригнувся від сильного ривка з-під води. Підтягуючи сітку, Федір вдивлявся в каламутно-смарагдову воду Десни, аж поки не помітив там дебелу двометрову тінь, що, борсаючись з одного боку в інший, намагалася вирватися з їхньої пастки.

— Давай, затягуй його, — закричав Карманов, і вони стали витягувати сома з води, аж поки вся туша не впала у човен. Темна рибина, зі здоровенними вусищами, заплутавшись у стрічках водоростей, стрясала човна і билася хвостом, обдаючи їх бризками води і слизу. Карманов зі словами «Ах ти ж, тварюко підводна!» перекинув через нього ногу і сів на сома верхи.

— Допоможи, чого стоїш? Тримай його за вуса!

Сом вислизав, пручався, і здавалося, ладен був перекинути човна. Він роззявляв широченного рота — його паща була всіяна дрібними, гострими, як терка, зубами.

— Перевертай його, поки він не вискочив! — кричав Карманов. Він схопив ножа — того самого, яким недавно розрізав їм пальці, й устромив його рибині під плавник, у білу грудку. З рани почала бити чорна кров, заливаючи днище і рибина поступово завмерла.

— Це хороший знак, Могило, — Карманов підняв від сома забризкане кров’ю обличчя. — Нап’єшся?

Поки Федір намагався зрозуміти смисл його слів, Карманов підставив човником долоні сомові під плавник, й зачерпнувши жменьку густої крові, закинув її собі до рота.

— Ух, злющий, — сказав він, відвівши долоні від рота, і губи його були темно-червоними, наче від бурякового соку.

— Треба було оглушити, а вже на березі підрізати. Це все не випадково,— сказав Карманов. — Це знак, що нас чують, Могило. Пливемо до берега, будемо готувати обід.

Коли вони витягнули сома на берег, Карманов вклав Федорові до рук ножа.

— Давай, розріж його до жопи, — сказав він. — Обережно, жовчний не пробий.

Розрізавши рибу по животу, Федір вивалив її нутрощі на траву.

— Ану дай мені, — сказав Карманов. Без сліду бридливості він відібрав перемазаний кров’ю ніж і став розгрібати ним кишки, ніби шукаючи щось.

— Зараз подивимося, що в нього в шлунку, — пояснив він. — Це ще один спосіб ворожити. Раз уже вирушили — треба йти до кінця. Ось він, — Карманов швидкими рухами відділив шлунок від кольорових стрічок нутрощів і одним розчерком розрізав його. У шлунку впереміш із мулом виявилося кілька раків, поплавок із блешнею і дебелий лин. Карманов радісно скрикнув — серед водоростей він побачив мертву ворону — мокру, зі злиплим пір’ям і скрученою шиєю.

— Що може означати ворона, Могило? — спитав у нього Карманов, витираючи ножа до трави.

Той знизав плечима.

— Пошукай в інтернеті. Це точно чийсь фамільний герб. Мабуть, якісь англійці або французи. Пошукай, — повторив іще раз Карманов, піднявся і вручив йому ножа. — Обріж плавники і неси його до нас, будемо закладати в юшку.

* * *

Віка варила юшку — вона поклала порубані шматки сома у киплячу воду, доклала туди моркви, цибулину, картоплі, лаврового листа і перцю-горошку. Робила вона все це граційно, тримаючи ополоник буквально кінчиками пальців.

Поки