Читати книгу - "Заручниця для мажора, Деріка Лонг"

— Та дійсно, чого витрачати гроші? Якщо я пропоную вам свою роботу, безкоштовно.

Щось задумав чи що? Навіщо йому підвозити нас з Макаром, розумію лише мене...

А мого хлопця нащо?

Але це навіть краще, нехай везе, до того ж переконається, що ми живемо разом.

— Добре. — погоджуюсь.

Очі Макара потрібно бачити.

— Мілана, нащо? Ми замовим нормальне таксі. — намагається переконати.

— Як хочеш.

Мені вже байдуже, хочу поскоріше до свого Сема, якого не бачила цілий день.

Пес напевно сильно сумує та чекає нас. А ми сперечаємось яке таксі замовити.

— Окей, вези. — буркає до Стаса.

Сідаємо в машину на заднє сидіння, я в обіймах Макара, майже засинаю.

— Адрес не питаю, бо Мілану вже підвозив додому.

Скули мого хлопця одразу напружуються.

— Не зрозумів? Чого це ти мою дівчину возиш?

— Тихенько! — намагаюсь спокійно вирішити ситуацію. — Я таксі замовляла, а він приїхав на мій виклик.

— Спочатку допоміг тобі пакети з новими, художніми покупками донести до автівки. — «підливає бензину в вогонь».

— Машину зупини!

Макар не в собі. До чого тут його ревність?

— Макар, дійсно. Він допоміг мені, тому що був сильний вітер і мені потрібно було швидко дійти до таксі.

— Не потрібно більше твоєї допомоги, таксуй подалі від нашого дому! — коханий повідомляє світловолосому хлопцеві та брахкає дверима.

Таке гарне свято сьогодні було, а такий осад залишився, після цього таксиста.

Макар не вміє довго сердитись, до того ж, я дійсно не винна в тому, що Стас причевся до нас зі своїми розмовами.

— Сем, мій ти маленький.

Песик підстрибує до мене та намагається облизати руку.

Він сумував, йому було погано без нас.

— Семчик, вибач. — нахиляється до нього Макар. — Ми більше не будемо залишати тебе дома, будемо брати з нами на прогулянки та різні заходи.

Мені теж стало шкода собаку. Чи то під дією алкоголю мені хотілось його пожаліти?

Чи дійсно, я дуже розчулилась. Але сил не вистачало на довгу розмову.

Прийняли з коханим холодний душ та лягли в приємне, м‘ягке ліжко.

Семчик знаходився поряд, в своїй великій ліжанкі, трішки навіть хропів.