Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Фу, Келі! Як ти можеш? – Відходить. – Ви робили це на нашому ліжку?
– Дан, досить! Це моє життя, мій будинок і моє ліжко!
– Але ж..
– Ми розійшлися. Все. Нас більше немає і ти втратив право лізти у моє життя в той момент, коли переспав з тою жінкою!
Даніель мовчить, бо в нього немає аргументів. Я сказала правду, яку він можливо не хотів усвідомлювати. Не я винна в тому, що нашим стосункам прийшов кінець.
– Якщо це все, то йди. – Повертаюся до нього спиною.
– Одне питання… Ти зустрічаєшся з Адамом?
– Яке тобі діло?
– Просто цікаво.
– А я просто не хочу відповідати.
– Отже, ви не в стосунках.
– Ми пара, – знову повертаюся обличчям до нього. – Задоволений?
– Чому одразу не хотіла так сказати?
– Просто не хотіла! Даніелю, йди звідси, – вказую рукою в бік виходу. – Ще раз так зробиш, і я буду вважати це за вторгнення. Поліція приїжджає швидко.
– Зрозуміло.
Нарешті крокує до виходу і далі я чую грюк дверей. Пішов. Що за божевільний ранок?
♡♡♡
Я відпочивала на горищі за переглядом серіалу, коли на мобільний надійшло повідомлення. Писала Трейсі, про те, що прилітає за два дні і хоче зустрітися. Я погодилася. Знову буду розказувати їй про зміни у своєму житті. Щось їх забагато за останній місяць. Відклавши телефон, я продовжила дивитися серіал.
***
Було вже близько одинадцятої години вечора, коли подзвонили в двері. Вже пізно, щоб приходити у гості. Це точно батько. Було трохи лячно йти відчиняти, але з іншого боку я тільки й чекаю на зустріч з ним.
– Хто там? – Відповіді немає. – Питаю хто там?!
– .. придурок.. – П’яний голос. Це Адам.
Відкриваю двері і бачу чоловіка, що сидить по ліву сторону від дверей на газоні.
– Ти що тут забув?
– Мені піти?
– Було б чудово. – Починає підводиться на ноги, але не втримує рівновагу і падає прямісінько обличчям на газон. – Господи, Адам!
Перевіряю чи живий він. Дихає, але навіть не думає вставати.
– Ти що робиш? – Мовчить. – Адам, ти хочеш потрапити завтра на перші заголовки новин? “П'яний син Чандлерів спить на газоні. Він пес чи його вигнали з дому?”
– Краще б я вже був собакою.. Келі, я і так буду на перших сторінках усіх новин.
– Чому? – Сідаю на газон. – Що ти знову наробив?
– Підпалив машину.
– Чию? – Перевертається на бік і дивиться на мене.
– Свою.
– Навіщо?
– Бо я золотий хлопчик, який робить всіляку дурню… От побачиш, завтра саме так і напишуть!
– А якщо серйозно? – Сідаю ближче до нього.
– Сьогодні… сьогодні річниця смерті.
– Хто помер? – Не дуже тактовний вопрос.
– Мій найкращий друг… Кріс.
– Як він помер? – Адаму боляче і це важко не помітити.
– Кріс любив мотоцикли. Йому було вісімнадцять, коли він купив свій перший байк.. А вже у двадцять один він загинув в автокатастрофі. У нього залишилася вагітна дівчина.
– Який жах. Тобі зараз дуже боляче, – проводжу рукою по його волоссю. – Але тобі треба поспати… Бажано у ліжку.
– Я не хочу.
– Адам, ти ж розумієш, що спати на вулиці погана ідея?
– Чому? – Перевертається на спину. – Погода чудова.
– Гаразд, тоді будемо спати на вулиці.
За роки дружби з Трейсі я зрозуміла, що коли нам було погано ми завжди підтримували навіть найбожевільніші ідеї одна одної. Тож з Адамом я вирішила вчинити так само.
– Яке гарне небо.
– Давно не бачила стільки зірок. Неймовірно.
Ми мовчки лежали й дивилися на небо. Земля холодна, тож я сподіваюся, що ми не захворіємо.
– Визнаю, спати на вулиці – погана ідея!
– Ти сам це сказав. – Підводжуся і допомагаю йому встати. – Ну ти і важкий!
– Це ти слабачка!
– Ти ще сперечатися зі мною будеш?
– Ти завжди зі мною сперечаєшся, – бурмоче під ніс.
– Тримайся за мене.
Якось ми дійшли до будинку, але от дійти до ліжка це був ще той квест. Адам піднімався на три сходинки, а потім спускався. Робив він так разів п'ять, а потім взагалі пішов на кухню і почав шукати їжу у холодильнику. Поскаржився, що немає нічого солодкого і пішов до вітальні. Я просто стояла й спостерігала за цим, а потім дістала телефон і почала знімати. Я встигла увімкнути запис саме у той момент, коли чоловік став ногами на диван і почав знімати одяг.
– І що це ти робиш? – Не звертає на мене уваги. – Адам!
– Я буду тут спати, що не зрозуміло?!
– Тобі принести постільна білизну?
– Ні.. так.. не знаю. – Він вже зняв піджак та ремінь зі штанів. – В тебе є..
– Що?
– Ну.. ця..
– Піжама?
– Ні! Подушка, – повертає голову у мій бік і помічає телефон. – Ти знімаєш відео?
– Ні, я знімаю компромат. – Це помста за відео, що він зняв тоді.
– Келі, вимкни запис!
– Не хочу, – сміюся.
– Я зараз заберу телефон.. я не жартую!
Злізає з дивану і йде у мій бік, тож мені доводиться тікати від нього.
– Не маєш права забирати телефон!
– Це незаконна зйомка!
Втрачаю пильність і опиняюся у кутку. Вимикаю запис й ховаю телефон у кишеню.
– Я зупинила, все. – Адам продовжував наближатися.
– Віддай телефон і я видалю відео!
– Не хочу.
– Тоді доведеться забрати силою.
Наступну хвилину ми боролися за мій телефон і я змогла втримати його у своїй кишені.
– Адам, вважай це помстою за те відео, що зняв ти з моєю участю.
– Ти така гарна, – дуже неочікувано каже комплімент.
– Що? Ти чого це?
Адам дуже близько до мене і це погано.
– Келі… не важливо. – Відходить від мене. – Я піду спати.
– Гаразд.
Робить два кроки вперед, але потім різко повертається і вмить опиняється біля мене.
– Адам..
– Можеш вбити мене, але я зроблю це.
– Що? – Нахиляється і цілує мене.
Такого я точно не очікувала. Рука Адама опиняється на моїй шиї і він поглиблює поцілунок, але найдивніше те, що я навіть не намагаюся його відштовхнути. За хвилину Адам перериває поцілунок й мовчки йде на диван, лягає і вкриває себе піджаком.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дуже погана няня , Кетрін Сі», після закриття браузера.