Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 29: Перша ніч

Він навіть не помітив, як його тіло піддалося втомі, а очі самі заплющилися. Його дихання стало глибоким і спокійним, а напруга, яка досі була помітна в його тілі, поступово зникала. Він лежав спокійно, його сильні руки були розслаблені, а обличчя, яке зазвичай здавалося таким суворим, тепер виглядало майже мирним. 

Августа сиділа поруч, затамувавши подих. Вона не знала, чому так хоче зберегти цей момент – цей рідкісний спокій, що випромінювався від нього. Вона не знала, що робити. Дракон, який нещодавно викликав у неї стільки страху, зараз здавався звичайною людиною. Її думки плуталися, але вона відчувала, що під шаром сили й влади ховається інша сторона — вразлива і зранена. 

Нарешті, відчувши, що йому нічого не загрожує, Августа дозволила собі повільно наблизитися ближче. Вона придвинулась до Ервіна, уважно вдивляючись у його обличчя.Його риси здавалися гострими, вирізьбленими роками відповідальності. Але зараз, у спокої, у напівтемряві кімнати, він виглядав інакше. Не король. Не дракон. Просто чоловік, втомлений від тягаря, що ніс на своїх плечах.Він був красивим, і хоч раніше вона намагалася не помічати цього, зараз не могла відвести очей. 

Його втомлені очі були закриті, вії здавалися такими довгими й темними на тлі його блідого обличчя. Волосся, біле, як сніг, спадало йому на лоб, і Августа навіть відчула порив відсунути пасмо. Серце гупало, ніби намагалося вирватися з грудей. Невже це дійсно відчуття страху – чи чогось іншого? 

Вона спостерігала за ним, бачачи не короля і не дракона, а чоловіка, який ніс на собі важкий тягар. Щось у його мирному вигляді викликало в неї ніжність, і вона відчула себе безпечно, хоч і не розуміла, чому. 

Час ніби зупинився, і Августа відчувала тільки тихий звук його дихання та своє серце, яке билося в унісон із його. 

Августа не могла відвести погляду від Ервіна, відчуваючи, як у її серці виникають нові, незнайомі почуття. Вона не знала, що це — страх чи співчуття, чи, може, щось більше, що починало розквітати всередині неї. Розуміючи, що її думки плутаються, вона намагалася розслабитися, але ця миттєва близькість з ним розбурхувала її уяву. 

Дивлячись на його обличчя, Августа намагалася уявити його дитинство. Яким він був? Мабуть, бігав по засніжених дворах, сміявся, коли батько піднімав його високо в небо. Він був дитиною… доки світ не зробив його королем і коли його батьки були живі. Вона хотіла дізнатися про його мрії, його страхи, його бажання. У її думках виникали образи маленького Ервіна, який сміється, грає з батьками в небо, відчуває радість і безтурботність. 

Її пальці мимоволі ковзнули по його руці. Його шкіра була теплішою, ніж вона очікувала – зовсім не крижаною, як вона уявляла. Вона не знала, чому робить це, але її дотик був обережним, майже боязким. Від цього дотикала її переповнювало відчуття захищеності, як ніби вона була єдиною, хто міг дати йому спокій. Їй хотілося заступитися за нього, відвести від труднощів, яких він зазнавав, і дати йому можливість бути просто собою, без королівських обов’язків. 

Раптом, він злегка ворухнувся, його губи розтулилися, ніби намагалися щось сказати. Августа миттєво відскочила назад, її серце закалатало. Вона відчувала, як кров приливає до щік, і знову замислилася, що буде, якщо він прокинеться і побачить її так близько. Чи зрозуміє він, що вона не має наміру його лякати? 

Вона знала, що, можливо, краще було б залишити його в спокої, але невимушене бажання залишитися поруч не давало їй спокою. Чи справді це був просто страх, або щось більше, щось, що могло об’єднати їх двох у цю непросту ситуацію? 

Але, не в змозі вирішити своїх почуттів, Августа просто сиділа біля нього, чекаючи, поки він знову не засне. Вона знову торкнулася його руки, намагаючись заспокоїти себе та його одночасно. Чи могла б ця ніч стати початком чогось нового, щось, що змінить їхнє життя назавжди? 

Тут вони обоє — двоє закоханих, пов’язаних долею, що з’явилася раніше, ніж вони самі це усвідомили. У цій тиші, під спокійним диханням Ервіна, Августа знову замислилася, що може бути далі. Чи зможе вона колись позбутися страху і прийняти його таким, яким він є?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍